21 січня 2012 року свій 75-річний ювілей святкує американська актриса, модель, письменниця, продюсер, громадська активістка і філантроп Джейн Фонда (Jane Fonda).
Джейн Сеймур Фонда (Jane Seymour Fonda) народилася
21 грудня 1937 року у Нью-Йорку в родині відомого актора Генрі Фонди (Henry
Fonda). Її назвали на честь третьої дружини короля Генріха Восьмого.
Навчалася у школі та у престижному жіночому
коледжі, але кинула навчання, щоб стати моделлю. У 1958-1960 роках навчалася у
знаменитій Акторської студії Лі Страсберга у Нью-Йорку.
Свою кар'єру Фонда почала з театру, а ось
кінорежисери розпізнали талант Фонди не відразу. Кілька років були лише
прохідні картини. Поки її не запросили, з ініціативи режисера Джошуа Логана,
друга батька, на роль студентки у комедії Неймовірна історія (Tall Story,
1960). Після виходу на екрани фільму Прогулянка по дикій стороні (Walk on the
Wild Side, 1962), де Фонда зіграла роль повії, на актрису звернули увагу
критики.
У середині 1960-тих років Фонда переїхала до
Франції, де зустрілася із французьким режисером Роже Вадимом. У 1965 році вона
стала його дружиною і знялася в декількох фільмах чоловіка, із яких виділялася
Барбарелла (Barbarella, 1968), що шокувала публіку стриптизом Джейн. У 1968
році вона повернулася до Америки, щоб знятися у картині Сідні Поллака Загнаних
коней пристрілюють, чи не так? (They Shoot Horses, Don't They?). Трагічна роль
Глорії переламала долю самої актриси. Фонда не лише була номінована на Оскар,
вона стала першою леді американського кіно. А незабаром удостоїлася Оскара
(1971) та Золотого глобуса (1972) за роль повії у трилері Алана Пакули Клют
(Klute, 1971).
На початку 1970-тих років під впливом свого
другого чоловіка Тома Хайдена Фонда почала займатися політикою. Актрису стали
називати "ханойська Джейн": разом із партнером по Клюту Дональдом
Сазерлендом вона організувала Антивоєнну трупу, із якою вони їздили по
військових базах Пентагону та агітували проти війни у В'єтнамі.
У кінці 1970-тих років Джейн заснувала власну
компанію IPC Films.
У 1970-ті актриса ще двічі номінувалася на
Оскар за ролі у фільмах Джулія (Julia, 1977) та Китайський синдром (The China
syndrome, 1979), а у 1978 році отримала другий Оскар за фільм Повернення додому
(Coming Home, 1978) - гостру і глибоку картину про пост-в'єтнамський синдром.
За найкращу жіночу роль у картині Джулія Фонда
також була удостоєна премій Золотий глобус (1978) і BAFTA (1979), отримала
Золотий глобус (1979) за найкращу жіночу роль у драмі Повернення додому, за найкращу
жіночу роль у драмі Китайський синдром була номінована на Золотий глобус (1980)
та удостоєна премії BAFTA (1980).
У картині На Золотому ставку (On Golden Pond,
1981) Джейн Фонда вперше знімалася разом із батьком, який на той час уже був
тяжко хворий.
1980-ті роки знаменували собою спад у
творчості Фонди, вона почала зніматися рідше. Картини Агнець Божий (Agnes of
God, 1985), Наступного ранку (Morning After, 1986), Старий грінго (Old Gringo,
1989) пройшли без успіху. Після спільної роботи з Робертом Де Ніро у картині
Стенлі та Айріс (Stanley & Iris, 1990) актриса надовго пішла з
кінематографа.
Лише 15 років потому вона повернулася в кіно,
виконавши роль свекрухи у картині Якщо свекруха - монстр... (Monster in Law,
2005). У 2007 році виконала головну роль у драматичній комедії Крута Джорджія
(Georgia Rule), у 2011 році зіграла у стрічці Мир, любов та непорозуміння
(Peace, Love, & Misunderstanding).
На початку 2012 року на французькі екрани
вийшла комедія А якщо ми будемо жити разом? (Et si on vivait tous ensemble?)
Молодого режисера Стефана Роблена за участю Джейн Фонди і П'єра Рішара.
Актриса продовжує свою громадську діяльність,
демонструє активний спосіб життя, дає різні поради щодо здоров'я та зовнішнього
вигляду. Вона розробила відомий комплекс вправ з аеробіки.
Фонда є автором двох автобіографічних книг My
Life So Far (2005) та Prime Time (2011).
У шлюб офіційно Джейн Фонда вступала тричі.
Першим її чоловіком був французький режисер Роже Вадим (Roger Vadim), із яким
вони одружилися у 1965 році.
Другий шлюб Джейн уклала з Томом Хайденом,
політиком та ліберальним діячем. Він залучив дружину в політику, завдяки йому
Джейн почала брати участь в антивоєнних демонстраціях. Цей шлюб тривав від 1973
до 1990 року.
Третім чоловіком у 1991 році став Тед Тернер,
кіномагнат, власник мережі кабельного телебачення. У 2001 році цей шлюб
завершився розлученням.
У Джейн Фонди двоє дітей - дочка Ванесса Вадим
(Vanessa Vadim, 1968 року народження) від першого шлюбу з Роже Вадимом і син
Трой О'Донован Геріті (Troy O'Donovan Garity, 1973 року народження) від другого
шлюбу із Томом Хейденом.
Трой Геріті - відомий американський актор і
продюсер.
За матеріалами: РИА Новости, Телеканал Культура