Сьогодні Бельмондо виповнюється 80 років

Сьогодні французькому акторові театру та кіно Жан-Полю Бельмондо виповнюється 80 років.

Бельмондо народився 9 квітня 1933 року в передмісті Парижа Нейн-сюр-Сен у родині відомого скульптора Поля Бельмондо, професора витончених мистецтв. Його мати, Мадлен Бельмондо, була художницею, у сім'ї виховувалися троє дітей.

У школі єдиним інтересом Жан-Поля був спорт. Бельмондо успішно займався боксом, але відмовився від боксерської кар'єри, вирішивши стати актором. Закінчив Консерваторію драматичних мистецтв у Парижі.

Акторську кар'єру він розпочав у 1953 році на театральній сцені, граючи в різних театральних антрепризах.

У кіно Бельмондо дебютував у 1956 році в короткометражному фільмі Мольєр. У наступному році він знявся в комедії Пішки, верхи і на машині "(A pied, a cheval et en voiture), але епізоди за участю актора були вирізані перед самим виходом картини.

Більш значна роль дісталася йому у фільмах Будь красивою і мовчи (Sois belle et tais toi, 1958) з Аленом Делоном у головній ролі і Недільні друзі (Les copains du dimanche, 1958).

Знявшись у декількох картинах, Бельмондо познайомився з режисером Жан-Люком Годаром і погодився на роль у його короткометражній стрічці Шарлотта та її коханець (Charlotte et son Jules, 1958).

Роль у наступному фільмі Годара На останньому диханні (A bout de souffle, 1960) миттєво перетворила актора із дебютанта на культову фігуру кінематографу "нової хвилі".

У наступному році Бельмондо закріпив свій успіх, зігравши у фільмі Дві жінки (Чочара) з актрисою Софі Лорен, який їй приніс премію Оскар. Власні найкращі ролі він зіграв у режисерів французької "нової хвилі": Жана Люка Годара - у фільмі Жінка є жінка (Une femme est une femme, 1961), Луї Маля - у картині Злодій (Le voleur, 1967), Франсуа Трюффо - у кримінальній драмі Сирена з Міссісіпі (La sirіne du Mississipi, 1969), Клода Шаброля - у комедії Високі підбори (Docteur Popaul, 1972), Алена Рене - у кінострічці Стависький (Stavisky, 1974).

До середини 1980-х років його типовими персонажами були або невиправні авантюристи, або цинічні герої.

Найбільшою популярністю у глядачів користувалися такі бойовики і кримінальні фільми з Бельмондо у головних ролях, як Божевільний П'єро (Pierrot le fou, 1965) Жана Люка Годара, Розкішний (Le magnifique, 1973) Філіпа де Брока, Чудовисько (L'animal, 1977) Клода Зіді, Професіонал (Le professionnel, 1981) Жоржа Лотнера. До 1986 року він був одним з найбільш комерційно успішних акторів Франції.

Зрілим майстром постав Жан-Поль Бельмондо в картинах Улюбленець долі (Itineraire d'un enfant gate, 1988) і Знедолені (Les miserables, 1995) Клода Лелуша, Невідомий у будинку (L'inconnu dans la maison, 1992) Жоржа Лотнера, Дезайр ( Desire, 1996) Бернара Мюра.

У 1987 році він повернувся на театральну сцену вперше після 1959 року народження, і з цього моменту поєднував роботу в кіно і театрі.

Актор створив компанію Cerito (дівоче прізвище його бабусі) для виробництва власних фільмів. Він був продюсером картин Труп мого ворога (Le corps de mon ennemi, 1976) і Улюбленець долі (Itineraire d'un enfant gate, 1988), де зіграв головні ролі.

На початку серпня 2001 Бельмондо переніс інсульт і припинив роботу в театрі і кіно.

У 2008 році 74-річний актор повернувся на знімальний майданчик, знявшись у головній ролі у фільмі режисера Франсіса Юстера Людина та її собака (Un homme et son chien).

Загалом Жан-Поль Бельмондо знявся у понад 90 фільмах і зіграв близько 40 театральних ролей.

Усі трюки в картинах зі своєю участю актор завжди виконував сам, проте після нещасного випадку на зйомках фільму Пограбування (Hold Up, 1985) припинив цю практику.

У 1989 році Жан-Поль Бельмондо був нагороджений премією Сезар за фільм Улюбленець долі. Актор відмовився від трофею, бо Бальдаччіні Сезар - скульптор статуетки премії, колись не дуже добре відгукувався про роботи його батька, скульптора Поля Бельмондо. Він є командором французького ордена Почесного легіону. У 2006 році Бельмондо став командором ордена Мистецтв і літератури.

У 2011 році на честь артиста на Каннському фестивалі відбувся урочистий прийом.

Жан-Поль Бельмондо був двічі одружений. Його першою дружиною була танцівниця Елоді Константін, другою - Натті Тардівель. В актора від першого шлюбу троє дітей - доньки Патриція (1958 1994) і Флоренція (1960), син Поль Бельмондо (1963). Від другого шлюбу - донька Стелла (2003).

Торік Бельмондо вирішив розлучитися зі своєю супутницею, колишньою моделлю і зіркою Playboy Барбарою Гандольфі.