Сьогодні, 29 травня, виповнюється 60 років з дня народження актора Олександра Абдулова.
Радянський і російський актор театру і кіно,
кінорежисер, народний артист Росії Олександр Гаврилович Абдулов народився в
1953 році в Тобольську у
театральній родині.
Його батько - Гаврило Абдулов був режисером, творцем
і художнім керівником Російського драматичного театру в місті Фергана
(Узбекистан), мати - Людмила Абдулова працювала гримером.
Акторська кар'єра Олександра Абдулова почалася в
п'ятирічному віці, коли він разом з батьком вийшов на сцену Ферганського
драматичного театру у виставі Кремлівські куранти.
В юності Олександр професійно займався фехтуванням,
став майстром спорту.
Після школи намагався вступати до Театрального училища імені Щепкіна, але провалився.
Повернувшись з Москви, поступив на факультет фізкультури Ферганського
педагогічного інституту (нині - Ферганский державний університет), де провчився
рік, одночасно працюючи робітником сцени в театрі.
Через рік Олександр знову поїхав до Москви і вступив
до Державного інституту театрального мистецтва на курс театрального режисера і
актора Йосипа Раєвського.
У 1974 році в дипломному спектаклі гру Абдулова відзначив головний режисер Московського
театру імені Ленінського комсомолу (нині - Московський державний театр Ленком)
Марк Захаров і запросив молодого актора на головну роль лейтенанта Плужникова в
спектаклі за повістю Бориса Васильєва У списках не значився.
За цю роль Абдулов був удостоєний премії Театральна
весна. У театрі актор зіграв багато
ролей.
Серед них - Хоакін у виставі Зірка і смерть Хоакіна Мурьєтти (за Пабло Нерудою), Фернандо Лопес і Людина театру у
постановці Юнона і Авось на вірші Андрія Вознесенського і музику Олексія Рибникова,
Лаерт в Гамлеті за
Вільямом
Шекспіром,
Менахем у
Поминальній молитві Григорія Горіна за Шоломом Алейхемом.
Найзначнішою своєю роллю в театрі актор вважав
Олексія Івановича в театральній версії Марка Захарова за романом Федора
Достоєвського Гравець - виставі Варвар і єретик. За цю роль Олександр Абдулов
був удостоєний Премії фонду К.С. Станіславського і Кришталевого Турандота.
З середини 1970-х років Абдулов активно знімався в
кіно. Його герої стали символом покоління 1970-1980 х років. Велика популярність
прийшла до актора після ролі Ведмедя в телефільмі Марка Захарова за п'єсою
Євгена Шварца Звичайне диво (1978).
Особливе визнання глядачів отримали образи Міті в
мелодрамі Павла Арсенова З коханими не розлучайтеся (1979), Микити в Карнавалі
Тетяни Ліознової (1981), Робера в детективі Алли Сурикової Шукайте жінку
(1982), Івана в Чародіях Костянтина Бромберга (1982).
Абдулов знімався в картинах різних жанрів: у комедіях - Формула кохання (1984), Найчарівніша і
найпривабливіша (1985), Анекдоти (1990); драмах - Бережи мене, мій талісмане (1986), Леді Макбет Мценського повіту
(1989), Над темною водою (1992), Тюремний романс (1993), Гріх. Історія
пристрасті (1993); детективах та історичних фільмах - Таємниці мадам Вонг
(1986), Десять негренят (1987), Філер (1987), Гардемарини, вперед! (1987).
Продуктивно співпрацював Абдулов з режисером
Віктором Сергєєвим у фільмах Геній (1991), Дивні чоловіки Семенової Катерини
(1992). Для однієї з картин цього режисера - Шизофренія (1997) - Абдулов
написав сценарій.
Помітною подією у творчій біографії артиста стала
співпраця з кінорежисером Сергієм Соловйовим у фільмах Чорна троянда – емблема смутку,
червона троянда - емблема кохання (1989), Про кохання (2003), а також участь у фільмах
режисера Марка Захарова Той самий Мюнхгаузен (1979), Дім, який збудував Свіфт
(1982), Формула кохання (1984), Убити дракона (1988).
Абдулов практично у всіх своїх фільмах обходився без
дублерів. На одному з кінофестивалів він отримав приз як найкращий каскадер за трюк у фільмі Вбити
дракона.
У 2000-2006 роках Олександр Абдулов знімався в
картинах Тихі вири Ельдара Рязанова, Жовтий карлик Дмитра Астрахана, серіалі
Next Олега Фоміна, Майстрі
і Маргариті
Володимира Бортка, Парці
радянського періоду Юлія Гусмана.
Загалом за
час роботи в кіно Олександр Абдулов знявся у понад 100 фільмах.
Останньою роллю артиста в кіно став Стіва Облонський в екранізації роману Льва Толстого
Анна Кареніна Сергія Соловйова, що вийшла на екрани в 2009 році.
Режисерським дебютом Абдулова став фільм-концерт
Задворки-3, або Храм повинен стати храмом (1990). У 2000 році як режисер ігрового кіно він зняв
Бременські музиканти і Ко - мюзикл за мотивами відомої казки. Сам автор зіграв
у своєму фільмі Блазня, від імені якого ведеться розповідь.
У 2001 році за режисуру картини Абдулов отримав приз
Золота підкова на фестивалі фільмів про кохання в Будинку Ханжонкова. У 2007 році в телевізійному
фільмі Лузер Олександр Абдулов виступив як співрежисер, співавтор сценарію і
продюсер.
Актор вів активну громадську діяльність. У 1993 році
він організував театральну антрепризу, велика частка доходів від якої
спрямовувалася на доброчинність.
За безпосередньої участі Абдулова був відроджений
Московський міжнародний кінофестиваль, який артист очолював протягом декількох
років.
З 2003 року Олександр Абдулов був засновником,
віце-президентом та
арт-директором фестивалю кінодебютів Дух вогню у Ханти-Мансійську.
18 серпня 2007 під час зйомок картини за романом
Олексія Толстого Гіперболоїд інженера Гаріна в Балаклаві під Севастополем в
Абдулова загострилася виразка шлунку. Актор був доставлений до лікарні та прооперований.
Через кілька днів його перевезли до Москви, а потім
він відправився в Тель-Авів (Ізраїль) до
онкологічної
клініки Іхілов, де йому
був поставлений діагноз - рак легенів четвертої стадії. Після курсу
хіміотерапії він повернувся до Москви.
3 січня 2008 Олександр Абдулов помер у Москві в
Центрі серцево-судинної хірургії імені Бакулєва. Похований на Ваганьковському
кладовищі.
Творчість артиста було відзначено різними урядовими
та кінематографічними нагородами. У 1991 році він був удостоєний звання
народний артист РРФСР. Був нагороджений орденами Пошани (1997), За заслуги
перед Вітчизною IV ступеня, а також орденом Миротворець (2007).
У 2008 році Олександр Абдулов посмертно був
удостоєний кінематографічної премії Ніка за видатний внесок у російський
кінематограф, кінопремії Золотий орел у номінації Найкраща чоловіча роль за роботу фільмі
Артистка.
Олександр Абдулов був двічі одружений. Його першою
дружиною до 1974 року була актриса Ірина Алфьорова (1951). Актор удочерив доньку Ірини від першого шлюбу Ксенію, яка
також стала актрисою.
У 2006 році його дружиною стала Юлія Мєшина, юрист за освітою; 21 березня 2007
у пари народилася донька
Євгенія.