Сьогодні актрисі Лії Ахеджаковій виповнюється 75 років.
Народна артистка Росії Лія Меджидівна Ахеджакова
народилася 9 липня 1938 в Дніпропетровську у театральній родині.
Її мати, Юлія Олександрівна, була провідною
актрисою, а батько, Меджід Салехович,
- головним режисером Російського державного драматичного театру імені О.С.
Пушкіна Республіки Адигея у
Майкопі.
У 1956 році після закінчення школи Ахеджакова приїхала
до Москви, пробувала вступати до театральних вишів, проте в результаті подала
документи до
Московського
інституту
кольорових металів і золота, де провчилася півтора року.
У 1961 році закінчила Державний інститут
театрального мистецтва імені А.В. Луначарського.
З 1960 року була прийнята в трупу Московського
театру юного глядача в амплуа травесті.
Одну з найкращих ролей цього періоду вона зіграла у виставі Мій брат грає на
кларнеті.
Також образами, які запам’яталися, були Тараски Бобунова (Будьте
готові, Ваша високосте!), Ослика Іа-Іа (Вінні-Пух та його
друзі), Бабусі (Я, бабуся, Іліко та Іларіон), Дениски Корабльова (Пожежа в
пампасах, або Подвиг у
льодах), Пеппі (Пеппі Довга панчоха).
Одну з перших серйозних ролей на театральній сцені
Ахеджакова зіграла в постановці Романа Віктюка Квартира Коломбіни, в якій
виконала відразу чотири головні ролі.
У 1977 році актриса перейшла в трупу театру
Современник, де працює донині.
На сцені Лія Ахеджакова з успіхом зіграла багато різнопланових ролей: Маргариту
Мостову у
Стіні, Рахель Голд у
Важких людях, Челеста у
пекельному саду, Варвару в Дрібному
бісі.
У репертуарі Лії Ахеджакової були ролі у виставах Віндзорські насмішниці (місіс
Форд), Попередження малим кораблям (Леона Доусон), Ми їдемо, їдемо, їдемо ...
(Зіна).
Наразі актриса
виходить на сцену в драмі за романом Євгенії Гінзбург Крутий маршрут (Зіна
Абрамова) і спектаклі за п'єсою Миколи Коляди Селестина.
Справжній
успіх чекав Ахеджакову в антрепризі. У 1997 році вона блискуче зіграла у
виставі Персидський бузок у постановці Бориса Мільграма. Співпрацювала з
продюсерською компанією Анатолія Воропаєва - у 2000 році дебютувала в ролі
Пульхерії Іванівни у проекті Старосвітське кохання,
у 2002 році створила образ Клер у
Соняшниках за
Теннессі Вільямсом.
У 2006 році зіграла Марселіну у виставі Одруження
Фігаро, яку
у рамках проекту TERRITORIЯ поставив режисер Кирило Серебренніков. У дуеті з
Геннадієм Хазановим грала у
телеспектаклі
за п'єсою Ежена Йонеско
Марення удвох.
У 2012 році актори Лія Ахеджакова разом з актором
Альбертом Філозовим
дебютувала в головній ролі у виставі петербурзького режисера-експериментатора
Андрія Могучого
Circo Ambulante в Театрі Націй.
Влітку 2012 року взяла участь у проекті режисера
Дмитра Кримова - виставі Сон в літню ніч (Як вам це сподобається), створеному як програмна робота для Міжнародного театрального фестивалю
в Единбурзі.
У кіно актриса дебютувала 1973 році, вже перша її роль
Аллочки у фільмі Михайла Богина Шукаю людину була відзначена призами
міжнародних кінофестивалів у Варні та Локарно.
Ахеджакова знялася в 99 картинах, співпрацювала з
багатьма видатними режисерами: Інною Туманян (Коли я стану велетнем), Олексієм
Германом (Двадцять днів без війни), Володимиром Меньшовим (Москва сльозам не
вірить), Аллою Суриковою
(Московські канікули), однак найбільш яскраво її талант проявився в комедіях
Ельдара Рязанова Іронія долі, або З легкою парою (1975), Службовий роман (1977),
Гараж (1979), Про бідного гусара замовте слово (1980), Небеса обітовані (1991),
Старі шкапи (2000), Андерсен. Життя без кохання (2006).
Серед пізніх кіноробіт акторки - роль офіціантки у трагікомедії Кирила Серебренникова
Зображуючи жертву (2006), образ Анни Сергіївни в біографічній драмі Павла
Лунгіна Гілка бузку (Lilacs) (2007), героїня кіноновели Зима Вікторія Павлівна
в альманасі Чотири віки кохання
(2008), Баба- Яга в казці Книга майстрів (2009), Світлана Семенівна у кінопроекті Мами (2012).
Ахеджакова неодноразово озвучувала анімаційні
стрічки. Її голосом говорять герої мультфільмів Синій птах, Незнайко в
Сонячному місті, Аліса в Задзеркаллі, Два клени, Іван Царевич і Сірий Вовк.
У 1970 році актрисі було присвоєно звання заслуженої
артистки РРФСР, в 1994 році - народної артистки Росії.
Ахеджакова - лауреат Державної премії СРСР (1973),
Державної премії РРФСР (1979).
Двічі отримувала приз Національної кінематографічної
премії Ніка за найкращі
жіночі ролі другого плану у фільмах Небеса обітовані і Зображуючи жертву (1991,
2007).
За роль Фіми у трагікомедії Рязанова Небеса
обітовані за результатами опитування журналу Радянський екран була названа
найкращою актрисою 1991 року.
Нагороджена орденом За заслуги перед Вітчизною IV
ступеня (2006).
У 2008 році стала лауреатом премії журналу Театрал у
номінації За громадянську мужність.
Лія Ахеджакова була одружена тричі. Першим її чоловіком
був актор Валерій Носік (1940-1995), другий - художник Борис Кочашвілі.