Французькому акторові театру і кіно Жану Рено виповнилося 65 років.
Жан Рено (справжнє
ім'я Хуан Морено-і-Еррера Хіменес) народився у місті Касабланка в Марокко в сім'ї
вихідців з Андалузії (Іспанія), які переїхали до Північної Африки у пошуках
роботи. Його батько працював у друкарні, мати була кравчинею.
Після смерті матері
в 17 років переїхав до Франції, проходив військову службу у французькій армії
для отримання громадянства.
У 1970 році брав
уроки акторської майстерності у студії Мішеля Симона в Парижі. Обравши для себе
акторську професію, вирішив скоригувати ім'я і замінив іспанське Хуан на
французьке Жан, а прізвище Морено вкоротив на дві перших літери - Жан Рено.
Рено довелося
змінити низку професій (шофера, бухгалтера, митника), поки він не зміг отримати
маленьку роль у телесеріалі Одна таємниця на день. Дебютом актора в повнометражному
кіно стала роль у фільмі Гіпотеза вкраденої картини (L'hypothese du tableau
vole, 1979) за якою послідували ролі різного плану в низці кінострічок.
У кінці 1970-х
років він зіграв маленькі ролі у режисера Коста-Гавраса у Світі жінки (Clair de
femme, 1979) і був партнером Ромі Шнайдер у перехожих із Сан-Сусі (La passante
du Sans-Souci, 1982).
Популярність
прийшла до актора після знайомства з молодим режисером Люком Бессоном. Головна
роль у фільмі Блакитна безодня (Le grand bleu, 1988) зробила Рено не тільки
знаменитим, а й культовим актором покоління.
Романтичний імідж
водолаза він змінив у наступній картині Бессона Нікіта (Nikita, 1990) на роль
"чистильника", безжального найманого вбивці. Потім був фільм Леон
(Léon, 1994) - історія раптової дружби і прихильності гангстера і дитини.
У 1990-ті роки
актором були також зіграні ролі у фільмах Людина у золотій масці (L'homme au
masque d'or, 1991), Втеча від правосуддя (Flight from Justice, 1993) та ін..
Він знімався в комедіях Передрук (Les truffes, 1995) і Ягуар (1996).
У 1993 році Жан
Рено знявся у фантастичній французькій комедії Жана-Марі Пуаре Прибульці (Les
visiteurs), що мала великий касовий успіх і породила дві серії продовження -
Прибульці II: Коридори часу (Les couloirs du temps: Les visiteurs 2, 1998) і
Прибульці в Америці (Just Visiting, 2001).
У Голлівуді актор
зіграв у фільмах Французький поцілунок з Мег Раян (French Kiss, 1995) та Місія:
нездійсненна (Mission: Impossible, 1996) з Томом Крузом.
Велику популярність
Рено принесла головна роль у фантастичному блокбастері Годзілла (Godzilla,
1998), заради якого він відмовився від ролі агента Сміта у Матриці.
Найбільш серйозною
кінороботою Жана Рено періоду 1990-х років визнана роль Вінсента у фільмі Ронін
(Ronin), що вийшов в 1998 році, в якому партнером актора зі знімального
майданчика став Роберт Де Ніро.
На початку 2000-х
років актор зіграв головну роль у комедійному бойовику Люка Бессона Васабі
(Wasabi, 2001), знімався у популярній комедії Невдахи (Tais-toi, 2003), касових
фільмах Корсіканець (L 'Enquête corse, 2004) та Імперія вовків ( L'empire des
loups, 2005). У 2006 році виконав роль жандарма Понтона в пригодницькій комедії
Шона Леві Рожева пантера (The Pink Panther), а потім у Рожевій пантері-2 (The
Pink Panther 2, 2009).
Серед останніх
робіт Рено - ролі у кінострічках Замкнуте коло (Le premier cercle, 2009),
Облава (La rafle, 2010), 22 кулі: Безсмертний (L'immortel, 2010), Команда мрії
(Les seigneurs, 2012), Я, Алекс Крос (Alex Cross, 2012).
Як театральний
актор у 1977-1981 роках Рено працював у театрі у Дідьє Фламена. Виконав роль у
виставі Чудові випадки в паризькому Театрі Едуарда VII.
Як режисер на
прохання тенора Роберто Аланья поставив Манон Леско Джакомо Пуччіні в
Туринській опері.
Жан Рено має
нагороду Європейської кіноакадемії (2000). Удостоєний низки французьких орденів
- ордена Почесного легіону, Національного ордена заслуг, ордена Мистецтв і
літератури.
Актор одружений
втретє. Першою його дружиною була Женев'єва Рено, другою - польська модель
Наталія Дишкевич. У 2006 році Жан Рено одружився із актрисою і моделлю Софією
Борукою. Від трьох шлюбів в актора шестеро дітей.