Сьогодні Катрін Деньов виповнюється 70 років

Сьогодні, 22 жовтня, французькій актрисі Катрін Деньов виповнюється 70 років.

Деньов, у дівоцтві Дорлеак, народилася в Парижі. Вона була третьою з чотирьох доньок в акторській сім'ї Моріса Дорлеака і Рене Деньов.

Закінчила паризький ліцей Ла Фонтен. Дебютувала у кіно, не отримавши спеціальної освіти.

Першою її картиною був фільм Учениці колежу (Les Collegiennes, 1954) Андре Юнебеля. Разом із сестрою Сімоною Дорлеак знялася у фільмі Кошенята (Les Petits Chats, 1958), з іншого сестрою Франсуазою - у картині Сьогодні ввечері або ніколи (Ce soir on jamais, 1960).

Велику роль у долі Катрін зіграла зустріч з режисером Роже Вадимом, який навчив її основ акторської майстерності, ввів у світ відомих кінорежисерів і перетворив з брюнетки Катрін Дорлеак на блондинку Катрін Деньов.

Популярність актрисі принесла головна роль у фільмі Вадима Порок і чесність (Le Vice Et La Vertu, 1963).

Зірковий статус Катрін Деньов отримала після тріумфу на Каннському міжнародному кінофестивалі музичного фільму Шербурзькі парасольки (Umbrellas of Cherbourg, 1964), де вона знялася у головній ролі.

Драматичний талант Деньов зміг розкрити Роман Поланскі, знявши її в головній ролі у фільмі Відраза (Repulsion, 1965).

Важливим етапом у житті актриси стала робота у французьких режисерів "нової хвилі". У 1966 році вона знялася у фільмі режисера Аньєс Варда Створення і в картині Дівчата з Рошфора Жака Демі, в 1968 році - у кінострічці Бенжамен Мішеля Девіля, в 1969 році за участю Деньов вийшов фільм режисера Франсуа Трюффо Сирена з Міссісіпі.

Через кілька років Трюффо запросив Деньов на одну з найкращих її ролей у кіно - директора театру під час окупації в драмі Останнє метро (Le Dernier Metro, 1980). За цю роль актриса була удостоєна премії Сезар.

Важливою у її кар'єрі стала робота з Луїсом Бунюелем у фільмах Денна красуня (Belle De Jour, 1966) і Трістана (Tristana, 1970).

Незважаючи на неодноразові запрошення до Голлівуду, Деньов залишилася відомою американській аудиторії переважно як героїня роликів, які рекламують парфумерну продукцію, і одна з вампірш з культового фільму Голод (Hunger, 1983) Тоні Скотта.

Критиками відзначено роль Деньов у драмі Індокитай (Indochina, 1992) режисера Варньє, який удостоївся премії Оскар за найкращий іноземний фільм.

У 1998 році премію Венеціанського кінофестивалю принесла актрисі стрічка Ніколь Гарсіа Вандомська площа (Place Vendome).

Помітними фільмами за участю Катрін Деньов стали Танцююча в темряві (Dancer in the Dark, 2000) Ларса фон Трієра, якому була присуджена Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю, і картина Вісім жінок (8 Women, 2002) Франсуа Озона.

Серед останніх робіт Деньов - головні ролі у фільмах Марія Бонапарт (Marie Bonaparte, 2004) Бенуа Жако, Мої зірки прекрасні (Mes Stars et moi, 2007) Летиції Коломбані, Дівчина з електрички (Girl on the Train, 2009) Андре Тешіне, Відчайдушна домогосподарка (Potiche, 2010) Франсуа Озона.

У 2012 році на закритті Московського міжнародного кінофестивалю Деньов представила мелодраму Кохані (Les bien - aimes ) Крістофа Оноре, де актриса виконала роль матері, а доньку героїні зіграла її донька К’яра Мастроянні.

Катрін Деньов є автором книги У власній тіні.

Актриса удостоєна багатьох кінонагород. Вона є лауреатом премії Сезар (1981 1993), Міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні (1995), Московського міжнародного кінофестивалю (1997, 2012), Венеціанського кінофестивалю (1998), Берлінського міжнародного кінофестивалю (2002), Каннського міжнародного кінофестивалю (2005, 2008), Монреальського міжнародного кінофестивалю (2011) та ін.

Крім того, в грудні Деньов отримає від Європейської кіноакадемії (European Film Academy) почесну премію за видатні заслуги у кінематографі.

Катрін Деньов була одружена з фотографом Девідом Бейлі. У неї двоє дітей, які стали акторами, - син Крістіан від режисера Роже Вадима (Племяннікова ) і донька К’яра Мастроянні від Марчелло Мастроянні.