Цього року в національний прокат вийде більше 10 українських фільмів. Нове українське кіно - дуже різне: є серед цих прем'єр і музичні комедії, і справжній хоррор, і актуальні соціальні драми.
Vogue.ua вибрав п'ять картин, чий вихід варто чекати з особливим інтересом.
"Зелена кофта" - у прокаті з 20 березня
Спальний район на околиці Києва, типовий необлаштованний двір, в якому гуляють діти. Поки дівчинка-підліток фліртує з хлопцем, пропадає її молодший брат. Після місяця безрезультатних пошуків вона вирішує взяти справу в свої руки і розшукати крадія, причому помста стає для неї буквально маною. Ця історія чітко скидається на сюжет з вечірнього випуску новин, або на плітки, які переказують один одному сусіди у дворі - але ні, це сюжет психологічного трилера "Зелена кофта", знятого режисером Володимиром Тихим.
Непрофесійна акторка Олександра Петько зіграла у фільмі головну роль
Володимир - один з найвідоміших і найуспішніших українських режисерів, куратор гучних кіноальманахів "Мудаки. Арабески" і "Україна гудбай", ініціатор кінодокументального проекту "Вавилон 13". В інтерв'ю Vogue.ua він говорить: "Мій фільм - про темну сторону наших соціальних стосунків, про нашу інфантильність, травматичний синдром - як всього суспільства, так і окремо взятої людини, про постійний стрес, у якому ми перебуваємо. Просто в "Зеленій кофті" я використовував узагальнення і типізацію, хоча ті емоції, той панічний страх, що переживає головна героїня, знайомі кожному".
В інтерв'ю режисер підкреслює, що незважаючи на всі паралелі з українською реальністю, все ж "Зелена кофта" - художній вимисел, і не варто сприймати цю історію буквально, як репортаж про те, що діється на вулицях. Хоча для справедливості варто сказати, що документалізм якраз і є однією з найсильніших сторін цього фільму. Сюжет заснований на реальних фактах: під час зйомок історії про зниклу дитину режисер консультувався з київським слідчим, який 20 років займався "дитячим" питанням.
Головні ролі в картині зіграли підлітки, у яких немає досвіду роботи в кіно. Знімати професійних і тим більше відомих акторів Володимир Тихий не любить - каже, занадто багато штампів. Знімали картину цілком і повністю в спальних районах на околицях Києва і це перше українське кіно, в якому так чесно і неприкрашено показана українська столиця.
Фільм про невеселу українську дійсність серйозно зацікавив кінематографічний світ - "Зелена кофта" була в конкурсі кінофестивалю в Сан-Себастьяні і увійшла в програму "New directors", яка щороку представляє роботи найперспективніших режисерів світу: колись в цій програмі дебютував Франсуа Озон, Френсіс Форд Коппола і Педро Альмодовар, тепер же там з'явилося і прізвище українського режисера. Володимир Тихий - перший український режисер, чий фільм показали на фестивалі в Сан-Себастьяні.
"Трубач" - у прокаті з 27 березня
Під час весняних канікул в кіно стартує показ стрічки "Трубач" режисера Анатолія Матешка - фільм для України безпрецедентний. "Трубач" - перша українська сімейна комедія, та ще й музична. Зворушлива історія - про те, як у 13-річного трубача напередодні важливого конкурсу підлі конкуренти вкрали композицію його власного твору і видали за свою.
Головну роль трубача-вундеркінда зіграв юний київський актор Льоня Шевченко, задіяні в цій комедії і музиканти - наприклад, відома в Україні 13-річна мультиінструменталістка Поліна Тарасенко. Та й взагалі, склад фільму - суцільно зоряний: Нонна Гришаєва, Володимир Горянський, Олексій Горбунов.
Картина з бюджетом у 16 мільйонів гривень, які були виділені Держкіно - найдорожчий фільм в поки ще недовгій історії українського кінематографа. Фільм виходить в широкий прокат і буде показаний не тільки у Києві, але й в Одесі, Харкові, Львові. Продюсер Ольга Журженко каже, що дався фільм непросто - знімали його всупереч усьому, зокрема, економічній кризі і відсутності попиту на дитячий національний кінематограф: "У країні, на жаль, немає запиту на дитяче кіно, ні на музичне кіно". Незважаючи на це, картину цілком можна назвати очікуваною: це по-справжньому український фільм, що зібрав навколо себе талановиту команду. По-перше, режисер: цією картиною в національне кіно "повертається" Анатолій Матешко, який у 90-ті роки зняв культовий серіал "День народження буржуя", а після зробив декілька успішних серіалів для телеканалу "Росія".
По-друге, музика: автор композицій, що звучать у фільмі - учасник знаменитої групи Gogol Bordellо, скрипаль Сергій Рябцев, музикант з Нижнього Новгорода, який 20 років тому емігрував до Америки. Завдяки музиці, написаній Рябцевим, картина звучить дуже завзято.
А ось ще одна цікава деталь: костюми для "Трубача" придумала українська дизайнерка Христина Бобкова. Більше 300 дітей задіяно в картині, і всіх їх довелося одягати відважній Христині.
У бесіді з Vogue.ua вона розповіла: "Завдання у мене було непросте. З одного боку, наші герої-підлітки мали бути дуже модними і яскравими - вони ж не просто діти, а творчі діти, музиканти.
З іншого боку, не можна було йти занадто вже далеко від нашої української дійсності - а дійсність така, що не всі школярі у нас такі вже модні. У процесі роботи режисер періодично говорив мені: "Христино, так українські діти в школу не ходять!", на що я йому відповідала, що в тому вигляді, в якому більшість дітей ходять до школи, наші герої в кіно не з'являться.
Тому найбільш складним і, одночасно, найбільш цікавим було дотриматися балансу. У фільмі багато танцювальних номерів, артисти постійно перевтілюються - тож у мене було море можливостей для створення оригінальних образів". Костюми, за словами Христини, вона готувала більше року, а деякі деталі і аксесуари купувала в Парижі.
"Люби мене" - в прокаті навесні
В середині березня у прокат вийде україно-турецька мелодрама "Люби мене", знята незвичайним творчим дуетом - киянкою Мариною Єр Горбач, випускницею інституту Карпенка-Карого та варшавської кіношколи Анджея Вайди, і її чоловіком, турецьким режисером Мехметом Багадар Єр. Фільм "Люби мене" вийшов життєвим - він про те, як турки вирушають в секс-тур в Україну. І один нетиповий турист - молодий чоловік, якому напередодні весілля замість парубочого вечора друзі влаштували подорож в країну найкрасивіших жінок - зустрічає дивну дівчину. За добу, проведену разом з нею, він розуміє про Україну більше, ніж якщо б їздив сюди щомісяця.
Самотню дівчину Сашу, коханку багатого бізнесмена, зіграла Вікторія Спесивцева, для якої цей проект - своєрідне повернення на батьківщину. Спесивцева - зірка українського театру рубежу 90-х - 2000-х. Красива тонка дівчина з величезними сумними очима грала головні ролі - Кармен, Настасію Пилипівну, Офелію - у театрі Франка, і була музою і дружиною режисера Андрія Жолдака, великого оригінала і провокатора.
Потім у житті української зірки все змінилося - вона переїхала в Берлін, кинула театр і змінила акторську професію на медичну, хоча любити акторство не перестала. І ось через роки повернулася на батьківщину для зйомок у кіно (до слова, це лише третій фільм прекрасної театральної актриси Спесивцевої - після російської "Атлантиди" та української картини "Мамай"). Фільм "Люби мене" вже встиг побувати на 8 світових фестивалях, успішно йде в прокаті в Німеччині та Туреччині, а зараз чекає виходу на українські екрани. Режисер каже, що це одночасно і романтична комедія, і реалістична драма.
Про свою героїню в інтерв'ю лютневого номеру Vogue Україна Вікторія Спесивцева говорить: "У Саші, з одного боку, є якийсь чеховський біль: людина до чогось прагнула, чогось чекала, а воно все не траплялося і не траплялося, а роки йдуть - і надії тануть. З іншого боку, в цьому є жіночий біль: так живуть багато жінок - з хорошою освітою, з хороших сімей, з класичними уявленнями про життя".
"Синевір" - у прокаті з 3 квітня
"Синевір" - ще одне відкриття цього року: це перший український 3D трилер. В основу історії режисери В'ячеслав та Олександр Альошечкіни помістили український народний міф про те, що в глибині Карпат, біля озера Синевір, кілька століть тому водилися дивні істоти з тілом людини і головою пса - так звані песиголовці.
Дія картини відбувається в 70-х в радянських Карпатах, біля озера Синевір, відпочити на яке приїхала група студентів. У найкращих традиціях голлівудського хоррора посеред ночі, коли підлітки сидять біля багаття, починають відбувається містичні події...
Явна перевага фільму - красива картинка: її дійсно знімали на озері Синевир, і карпатська природа завдяки якісному пост-продакшену виглядає на екрані дуже ефектно. На Московському міжнародному фестивалі в 2013 році "Синевір" отримав Гран-прі як найкращий 3D повнометражний фільм, оцінили роботу операторів Сергія Сирітського та Матвія Шульгіна і художника Данила Тараніна і на Одеському кінофестивалі, де фільм показали в 2013 році.
"Поводир" - у прокаті восени
Людина-оркестр Олесь Санін - режисер, актор, музикант і скульптор - зняв один з найбільш незвичайних українських фільмів останніх років. Картина Саніна важлива, в першу чергу, тому, що розкриває маловідомі сторінки української історії.
В основі сюжету - історія про те, як у 1934 році в лісі розстріляли 200 українських кобзарів-лірників. Показана вона очима американського підприємця і його 10-річного сина, які приїжджають в Україну, щоб купити трактор, а в підсумку стають свідками репресій в Україні.
Працював над картиною, мабуть, зоряний український оператор - Сергій Михальчук - багаторічний творчий партнер Валерія Тодоровського ("Коханець", "Мій зведений брат Франкенштейн"), оператор, який зняв найгучніші українські картини останніх років - "Параджанов" і "Мамай".
Цього разу Михальчук перевершив навіть самого себе, знявши дуже поетичне і чуттєве кіно, з незвичайною колірною палітрою і по-справжньому театральною композицією кадру. Епізодичну роль - театральної актриси Ольги Левицької - в картині виконала співачка Джамала.
Знімати історичне кіно - справа непроста, але в Олеся Саніна, який працює в кобзарському цеху, грає на бандурі і власноруч створює українські музичні інструменти, це вийшло - "Поводир" буквально просочений українською ментальністю.
Нагадаємо, картина Михайла Іллєнка ТойХтоПройшовКрізьВогонь стала першим українським фільмом, що зібрав у прокаті більше мільйона гривень. Крім того, картина потрапила в лонг-ліст номінантів на премію Американської кіноакадемії Оскар-2012 в номінації Найкращий фільм іноземною мовою, але в шорт-ліст так і не увійшла. Оскар в цій категорії дістався іранському фільму Розлучення Надера і Сімін.