Британську знать, включаючи королеву Шарлоту, грають темношкірі актори і актриси, а в сюжеті піднімаються гострі питання сьогодення.
Костюмна драма Бріджертони стала найпопулярнішим оригінальним шоу стрімінгового сервісу Netflix. Проект, що зачарував критиків, у соцмережах критикують за історичну недостовірність, оскільки лорди і леді Англії початку 19 століття представлені як білошкірі, так і чорношкірі. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Сучасність, перекинута в 19 століття
Серіал Бріджертони, заснований на романах Джулії Куїн, у восьми частинах доступний для перегляду з 25 грудня. Дія сюжету відбувається в Лондоні епохи Регентства, але прив'язка до історії тут дуже умовна.
Шоу встановило абсолютний рекорд Netflix: за перші 28 днів після прем'єри його подивилися більш як 82 мільйонів глядачів.
Попередній рекорд належав екранізації фентезі-книзі Анджея Сапковського
Відьмак, його оцінили 76 мільйонів користувачів Netflix.
Таким чином, Бріджертони став найбільшим проектом сервісу за всю історію. Серіал увійшов у топ-10 кращих в усіх країнах, де підтримується Netflix, крім Японії. Крім того, в 83 країнах Бріджертон зайняли перше місце, в тому числі в США, Великобританії, Франції, Індії.
Втім, Відьмака, як і раніше, можна вважати лідером, оскільки на момент його виходу аудиторія Netflix становила 169 мільйонів, а значить, фентезі з Генрі Кавіллом подивилося 45 відсотків підписників. Зараз у відеосервісу майже 204 млн глядачів, з них до Бріджертонів долучилося близько 40 відсотків.
"Я думаю, що серіал, дійсно, став віддушиною для аудиторії - він був саме тим, що потрібно. Бріджертони - це пишна, яскрава, гаряча історія кохання епохи Регентства. Вона про романтику, пристрасть і насолоду. Я думаю, всі ці речі - дійсно, універсальні теми, на які реагують люди", - пояснює творець серіалу Кріс Ван Дусен.
Події самого серіалу, на відміну від книг, відбуваються в альтернативній реальності, і поява великого числа аристократів з африканським корінням навіть пояснюється певною точкою розбіжності в минулому.
Бріджертони
Надворі 1813 рік, і основне завдання всіх матерів - вивести у світ своїх старших дочок і протягом сезону знайти їм вигідну партію.
Заміжжя є межею мрій для більшості дівчат того часу, оскільки тільки так можна було гарантувати собі, а часто і своїм родичам, забезпечене майбутнє.
За великим рахунком, дівчаток аристократичних сімей з народження готували до заміжжя, і все, про що вони могли мріяти, - це вийти заміж з любові, що траплялося, насправді, дуже нечасто.
Бріджертони
На цьому тлі порушується гостра тема сьогоднішнього дня - фемінізм. Деякі жінки в Бріджертонах не хочуть терпіти диктат чоловіків і готові самостійно приймати рішення про своє життя, про що сміливо заявляють.
Вся велика родина Бріджертонів стурбована пошуком чоловіка для старшої Дафни. Але конкуренція висока: у сусідів - сім'ї лорда Фезерінгтона - цілих три дочки на виданні. Та й взагалі, в Лондон з'їхалися перспективні наречені з усієї Англії.
Кому ж з них дістанеться найкрасивіший і багатий чоловік, герцог, або, можливо, навіть принц? А кому доведеться задовольнятися дворянином, рангом нижчим і зі статком меншим? А хто не зуміє за відведений час знайти собі чоловіка і може в перспективі залишитися старою дівою?
Британську знать, включаючи королеву Шарлоту, грають темношкірі актори і актриси, а в сюжеті піднімаються гострі питання сьогоднення. При цьому ошатно вбрані пані та панове танцюють під оркестрові аранжування Біллі Айліш, Аріани Гранде і Maroon 5.
Бріджертони
Це все викликало подив у багатьох глядачів. Втім, на Заході акторський склад зустріли в більшій мірі позитивно.
Сама Джулія Куїнн, на чиїх книгах заснований сюжет Бріджертонів, розповіла про те, що раніше її зачіпала критика про історичну неточність її творів, але пізніше вона змінила ставлення.
"Знаєте, що? Це романтична фантазія, і, мені здається, дуже важливо показати, наскільки це можливо, що якомога більше людей заслуговують такого ж щастя і гідності [як і герої серіалу]", - так Куїнн відгукнулася про різноманітний вибір акторів у серіалі.
На питання, чому в серіалі задіяні актори різних рас, експерти відповідають, що це не історичний серіал, а автори знімають історію про сучасний світ і сучасні відносини, просто в інших декораціях і з більш ошатними костюмами.
А сучасний світ, особливо світ глядачів Netflix, у якого є підписники в 190 країнах - це світ, в якому у людей не тільки біла шкіра.
Бріджертони
І є ймовірність, що років через десять Бріджертони будуть сприйматися як один з проектів, що демократизував костюмовану драму - один з найбільш недемократичних і, чого вже там, "білих" жанрів.
Тим більше, що підмога не за горами: у Великобританії зараз готують чергову екранізацію біографії Анни Болейн, де другу дружину Генріха VIII і мати Єлизавети I грає Джоді Тернер-Сміт - темношкіра актриса.
Хоча британські історики більш скептичні.
"Заграючи з політкоректним складом акторів, у Netflix втратили прекрасну можливість розповісти, якою чудовою жінкою насправді була королева Шарлотта", - не без гіркоти зауважує історик Ендрю Робертс.
Однак деякі вчені, дійсно, вважають, що королева Шарлотта була першою чорношкірою королевою Британії і що її нащадки, включаючи королеву Вікторію і королеву Єлизавету II, мають африканських предків.
Шарлотта, яка народилася 1 травня 1744 року, була молодшою дочкою герцога Карла Людвіга Фрідріха Мекленбург-Стреліцького і принцеси Єлизавети Альбертіні Заксен-Гільдбурггаузенської.
Історик Маріо де Вальдес і Коком вважає, що Шарлотта має безпосереднє відношення до чорної гілки королівської португальської сім'ї - тобто, до Альфонса III і його співмешканці Уруані, чорношкірої маврітанки.
Бріджертони
Вальдес, який виріс у Белізі, почав займатися питанням африканського походження Шарлотти в 1967 році після свого переїзду в Бостон.
Йому вдалося виявити такий опис Шарлотти, зроблений королівським лікарем бароном Християном Фрідріхом Стокмаром: "Вона була невисока і згорблена, зі справжнім обличчям мулатки".
Він знайшов і інші описи її зовнішності, в тому числі, сера Вальтера Скотта, який вважав, що її обличчя було "поганого кольору" (ill-colored). А ось що написав один з прем'єр-міністрів про Шарлотту "Ніс її занадто широкий, а її губи занадто товсті".