Думки про продовження однієї з культових саг розділилися: одні говорять про прорахунки сценаристів, іншим вдалося роздивитися іронію.
У світовий прокат через 18 років після завершення оригінальної трилогії вийшла Матриця: Воскресіння. Найбільш довгоочікуваний сиквел десятиліття, який на великому екрані в Україні з'явиться 22 грудня, вийшов одночасно складним і простим. Робота Лани Вачовської одних приведе в захват, а інших - розлютить. Корреспондент.net розповідає подробиці без спойлерів.
Сюжет сиквелу Матриця: Воскресіння
Заздалегідь було зрозуміло, що ні повноцінним сиквелом, ні перезапуском фільм не стане: студія Warner наголошувала на цьому ще на стадії початкових розмов про можливе повернення Матриці на екрани. Все, чого вона хотіла, – четверта частина.
Творці оригінального фільму - брати Вачовські, що стали за минулі роки сестрами, від пропозиції відмахувалися, як могли, раз-по-раз повторюючи, що сагу про Нео вони закінчили, і сказати їм більше нічого. У результаті Лана, мабуть, все ж таки вирішила, що має сказати пару слів.
Матриця перевантажена, жертва Нео та Триніті у фіналі трилогії була марною: система машин відновилася, отримала зворотний зв'язок і вирішила й надалі терпіти опозицію людей, які своїми зломами роблять її лише сильнішими.
І Нео і Трініті теж знайшлося місце у новому світі. Нео - той самий Томас Андерсон, але вже не клерк у білій сорочці, а зірка геймдизайну на кшталт Хідео Кодзими. Він працює над грою під назвою Матриця в компанії Deus machina, що з латинського перекладається як "бог із машини".
Містер Андерсон переживає кризу середнього віку: знурився, відпустив волосся і бороду, бореться з неврозом і суїцидальними нахилами, ходить до психоаналітика і жменями п'є сині таблетки. Загалом, герой нашого часу.
У кав'ярні він регулярно бачить жінку, в якій пізнає кохання всього його життя, але Трініті його не пам'ятає. Справжня реальність поступово вислизає від нього - доки ланцюг загадкових подій не змушує Нео повернутися в Матрицю і нагадати собі й оточуючим про те, що він - обраний.
Відгуки критиків про нову частину
"Відмінне доповнення до франшизи. Було відчуття, що концепція підійде для наступної частини, і, звичайно ж, вони знайшли безліч розумних способів продовжити історію, одночасно розвиваючи всю концепцію Матриці", - заявила авторка спеціалізованого видання Collider Перрі Немірофф.
"Приголомшлива мета-головоломка, що вселяє трепет, повністю відповідає спадщині франшизи", - зазначила у своїй рецензії критик Кортні Говард, яка пише для журналу Variety.
Буквально з перших кадрів четвертий фільм приголомшує примітивністю діалогів, пише портал vokrug.tv у своїй рецензії. Погіршується все ще й постійними посиланнями до попередніх частин за допомогою досить грубо вмонтованих фрагментів звідти.
"При цьому будь-які спроби хоч якось ухопитися за сюжетну лінію обертаються невдачею: сценарій, співавтором якого також є Лана Вачовскі, хаотичний і навмисне коміксований", - йдеться у відгуку.
Відомий кінокритик Антон Долін пише, що, з одного боку, Матриця: Воскресіння – зразковий фан-сервіс, призначений хардкорним шанувальникам франшизи, які вивчили за минулі двадцять років кожен міліметр цього світу, кожну секунду фільмів, анімації та ігор.
"Вона така пост-пост, така мета-мета, що дивуєшся; перші ж десять хвилин настільки філігранно, до непристойності ретельно повторюють оригінальну Матрицю 1999 року, що можуть здатися не фільмом, а знущальним арт-проектом якогось актуального художника. Втім, Лана Вачовскі така художниця і є", - каже Долін.
З іншого боку, нова Матриця лише хоче представлятися спекулятивним повтором: за фасадом, що рясніє прямими і завуальованими автоцитатами, ховається зовсім інший фільм.
"Це надзвичайно особисте, у своїй основі - дуже інтимне для творця кіно, яке зроблено Вачовскі в момент кризи і в надії його подолати, звернувшись, за її словами, до найближчих людей - Нео і Трініті", - розповідає кінокритик.
Якщо перша Матриця била як обухом по голові завдяки новаторству та філософській проблематиці, то четвертий фільм б'є не менш сильно, але іншою зброєю - самозабутньою іронією, пише TJournal.
Четверта Матриця безальтернативно поставила себе у становище жертви. Як можна розповідати нову історію про війну з машинами в епоху, коли візуальні ефекти будь-якої дорожнечі та якості набридли, технологію bullet time затерли до дірок, похмурим кіберпанком нікого не здивуєш, а темні плащі стали частиною повсякденного гардеробу, справедливо запитують автори.
"Неможливість новаторства в епоху загальної відтворюваності, втома і ситість сучасного глядача, а постмодерн як глибокий кріосон культури - відправна точка четвертої Матриці. Вона вибирає мову іронії - єдину мову, якою можна говорити про комбінації культурних форм. І це пояснює, чому Матриця може бути такою, як раніше", - йдеться у рецензії.
Новому фільму вдається тримати рівновагу між ретро і новизною, між почуттями, що щемлять серце, і постмодерністською грою. Так само побудований екшен - у ньому зберігається найкраще з еквілібристики першої Матриці, але в тональності і ритміці сучасних бойовиків.
Esquire пише, що Матриця дві години сміється з франшиз, а в останні двадцять хвилин не справляється з тим, для чого франшизи і потрібні, - з трансляцією знайомих і ясних людських почуттів. "Малоймовірно, що це свідома диверсія. Радше вже прорахунок сценарію та режисури", - зазначає видання.