Споконвіків людина використовувала маски як засіб перетворення, комунікації, залякування і захисту. Коли і як вигадали маски та як трансформувалося їх значення до сьогодні - в матеріалі DW.
Маска з'явилася як реквізит культу. Ритуальні маски зображували тварин, духів, міфологічних персонажів, сили природи, їх надягали учасники культових обрядів. Вони широко відомі з найдавніших часів у багатьох племен і народів світу. У культових обрядах маска слугувала засобом комунікації з духами і містичними силами природи. Ритуальна маска мала потужну енергетику, адже її носій на час обряду переставав бути собою і перевтілювався на сутність, відображену в масці. Дотепер у фольклорних традиціях зберіглася віра у велику трансформаційну силу маски. Використовує цю чарівну енергетику з давніх-давен і мистецтво.
З глибини віків до нас дійшли маски з каменю - найдавнішим близько 13 тисяч років. Матеріалом для виготовлення масок слугували рослини, пір'я, дерево, шкіра, тканина, метал або папірус. Золото використовувалося у виняткових випадках, наприклад, для похоронної маски давньоєгипетського фараона Тутанхамона.
Золота маска Тутанхамона є прекрасним зразком давньоєгипетського ювелірного мистецтва. На відміну від посмертної маски з гіпсу, яка є зліпком з обличчя покійного і залишається в світі живих, похоронна маска зберігає обличчя покійного для його подорожі в світ потойбічний.
Поховальна маска Тутанхамона
Маска - це обличчя: занурення в образ
Надбанням культури маску зробили в Європі древні греки. Античний театр бере свої витоки з культу Діоніса, покровителя виноградарства і веселих гулянок. Але Діоніс був також божеством, яке символізує глибокі метаморфози людської душі, він вчив людей бачити не тільки те, що лежить на поверхні, а розуміти справжню суть речей.
Маски в античному театрі були не просто такими, що сміються чи плачуть, вони уособлювали десятки найрізноманітніших людських типажів і душевних станів. Цікаво, що театральні маски стародавні греки "масками" не називали. Елліни говорили "просопон", тобто буквально "те, що ви бачите перед собою". Цим же словом древні греки позначали і передню частину голови. Тобто "просопон" було і обличчя, і театральна маска.
Актори давньогрецького театру з масками
Стародавні римляни називали театральну маску схожим словом "персона". Згодом так почали називати сценічну роль, а потім і роль, яку людина відіграє в суспільному житті. Численні смислові метаморфози в ході історії привели до появи у "персони" в її первісному значенні "театральна маска" значення "особистість", яка позначає людину як індивідуума. Знову парадокс. Але чому тоді в сучасних європейських мовах використовується не грецький і не латинський термін для позначення маски, а слово з зовсім іншого культурного контексту?
Християнство витіснило античну культуру з усіма її богами і парадоксами, включаючи концепцію сутнісної єдності особи і маски. Предмет, що приховує обличчя з певною метою, отримав нову назву. Вона прийшла, як вважається найбільш імовірним, з арабської мови, в якій "маска" має сенс "блазень" або "людина на маскараді". Можливо, що цей термін перейшов від сицилійських арабів в італійську мову, а вже звідти поширився по всьому світу. Як би там не було, у маски з'явився новий сенс, якого не було в античні часи: слово почало асоціюватися з приховуванням справжнього обличчя за фальшивою личиною, тобто з неправдою.
Тортури, чума і маскарад
Середньовічна Європа, забувши про античні усміхнені і заплакані маски, винаходила власні, в яких реальні сльози проливали живі люди. Сварливих дружин і неправедних чоловіків виставляли як покарання на людному місці в "ганебних масках" з металу, що символізують безчестя.
Неслухняним школярам надягали маску з вухами віслюка. А ось маску чумного лікаря середньовічні лікарі під час епідемій носили добровільно.
Страхітливі маски з величезним пташиним дзьобом повинні були прогнати хворобу, від якої не було лікування, але, перш за все, вони захищали (на зразок сучасних респіраторів) самих лікарів від інфекції. У дзьобі були пахучі трави, які рятували медиків від чумного смороду.
Середньовічні маски чумних лікарів набули нової актуальності через коронавірус у Львові
У культурний контекст маска повернулася в епоху Ренесансу через італійську комедію дель арте - у фарсах, побудованих на імпровізації, актори в напівмасках грали все своє сценічне життя одного і того ж персонажа.
Популярною розвагою серед аристократів були в ті часи костюмовані бали, на які гості були в масках, які дозволяють поєднувати розпусту з анонімністю. У повсякденному житті того часу маски давали можливість знатним мандрівникам пересуватися по Європі інкогніто. Маскарадна маска продовжує жити і сьогодні в традиціях венеційського та інших карнавалів. Але на велику театральну сцену маска так і не піднялася. Традиція стародавнього театру маски, яка продовжує жити в багатьох східних культурах, в Європі виявилася втраченою.
Персонажі комедії дель арте
Маска в сучасному мистецтві
Зате складна і суперечлива метафорика маски, обумовлена її культовим народженням і античним вихованням, голосно резонувала в образотворчому мистецтві. Інтерес до маски як мотиву виник вже в епоху Ренесансу. Наприкінці XIX століття художники безпосередньо вказували на витоки маски з античної давнини.
"Медуза" швейцарського художника-символіста Арнольда Бекліна
Модерн зробив її невичерпним джерелом натхнення для експресіоністів, дадаїстів, сюрреалістів та інших представників творчого авангарду. Вважається, що кубізм як новий художній стиль з'явився у результаті знайомства Пікассо з африканськими тотемними масками.
У сучасній культурі маска продовжує жити в образотворчому мистецтві, проникла в кінематограф і відеоігри, підкорила популярну музику. Маски носять фіктивні персонажі і реальні знаменитості. Майкл Джексон перетворив на маску навіть власне обличчя. Daft Punk не з'являється на публіці без шоломів, свого фірмового камуфляжу. Іншим достатньо маски з гриму.
Як виглядають Тома і Гі-Мануель, їхнім фанатам уже давно відомо. Однак це не заважає піонерам електронної танцювальної музики донині зберігати свій культовий статус
Мотивів використання маски, напевно, не менше, ніж її різновидів. Маска як нове обличчя змінює все й одразу, і сприйняття себе і реакцію оточуючих. Подивимося, як зміниться нинішній світ, одягнений поголовно в захисні маски. Хочеться вірити, що маска з часом знову буде потрібна лише фахівцям певних професій і що вона нас не лякатиме, а радуватиме.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet