Дмитро Павличенко, засуджений до довічного ув'язнення за вбивство судді Шевченківського райсуду столиці Сергія Зубкова, дав перше інтерв'ю після масових фанатських акцій на його підтримку.
У столичному Лук'янівському слідчому ізоляторі Дмитро
Павличенко відповів на запитання журналіста Газети по-українськи.
- Які у вас були відносини з фірмою Гоойоорд Б. В.?
- Ця фірма з 1995 року скуповує в центрі Києва квартири,
переобладнує їх під офіси та здає в оренду. До цього часу скупили близько 30
тисяч квадратних метрів. Бізнес ведуть нелегально. Здають квартири під офіси
через посередників, податків не платять. У 2007 році газета Правда України
підрахувала, що не сплатили близько мільярда гривень.
- У вашому будинку теж купили?
- Так, 10 з 27 квартир. Я відмовився продавати, тому мене
почали пресингувати. П'ять разів влаштовували замахи на життя, сфальсифікували
п'ять кримінальних справ, в тому числі і за вбивство судді. Я переконаний, що
за смертю Зубкова стоїть саме Гоойоорд Б. В..
- Після знесення частини вашої квартири з неї вивезли майно.
Ви намагалися його повернути?
- Я звертався в різні інстанції. Скрізь отримував відповіді,
що виконавча служба законно виконувала рішення суду. З моменту відібрання
квартири минуло два роки. За цей час Гоойоорд Б. В. надіслав листа, де з нас
вимагають 200 тисяч гривень за зберігання наших речей.
- Де ви були в момент затримання?
- У той вечір приїхав додому. У дворі були чоловік 15
міліціонерів. Я підійшов до них, представився, запитав, що сталося. Всі як один
мовчки відвернулися. Через годину нам вибили вікна і двері, увірвалися люди в
масках. Без розмов скрутили мене й повезли в управління боротьби з
організованою злочинністю. Дружину з сином закрили в кімнаті і ще десь годину
нишпорили в квартирі. Після обшуку зникли гроші та цінності.
- Що було в управлінні?
- Привезли мене в одних трусах і майці, не дали одягнутися.
Завели в якусь кімнату, де було п'ятеро чоловіків. Лаяли, погрожували. Потім
відвели до кабінету начальника, де був генерал Олексій Крикун (тодішній
начальник столичної міліції. - ГПУ). Він жартував, що я - спритний, так добре
вбив Зубкова, що мені потрібно видати нагороду за смерть "негідника".
Я кажу, що суддя нічого поганого мені не зробив. Після цього Крикун
запропонував угоду: "Ми знаємо, що ти не вбивав, але у тебе не вистачить ресурсів
це довести. Тож бери на себе, а ми зробимо так, що отримаєш 10 років і через
п'ять вийдеш. Якщо не візьмеш, посадимо довічно і тебе, і дружину, і старшого
сина. Молодшого в дитбудинок віддамо".
- Ви погодилися?
- Було дуже важко. Відчував себе беззахисним і пригніченим
через те, що якісь негідники в погонах творять свавілля і намагаються знищити
сім'ю. Не погодився. На моїй справі поставили червону смужку - "Схильний
до суїциду". Думаю, ще в ізоляторі хотіли вбити. Не били, але більше двох
діб тримали в кайданах. На сина чинили психологічний тиск. Він же молодий, не
має досвіду протистояти. Написали йому сценарій, за яким повинен відтворити
злочин. Він все виконав, але протокол не підписав.
- Що було на суді?
- Вся система наших правоохоронних органів і судоустрою
спрямована не на встановлення істини, а на осуд людини. Суддя схилялася в бік
звинувачення, відповіді свідків трактувала на свій розсуд.
- Свій вирок прогнозували?
- У мене не було підстав навіть подумати, що мені оголосять
довічне, а синові - 13 років. Коли вислухав, стало смішно. Суддя Бондаренко
зачитала, що "довічне ув'язнення - це саме той термін, який необхідний для
Павличенка для його виправлення". Я зрозумів, що моя справа замовлена.
Вирок - це не помилка суду, а спрямована проти мене акція.
- Вас підтримали фанати київського Динамо.
- Дізнався про це, коли переводили в одиночну камеру.
Конвоїр сказав, що фанати Динамо проводять під СІЗО акцію на нашу підтримку,
тому мене і сина треба ізолювати, щоб нічого не сталося.
- Син давно захоплюється футболом?
- Сергія я привів у футбольну школу Динамо в 6 років. У
нього був дуже хороший тренер. Син мав великі перспективи, але через травми в
16 років припинив тренуватися і став фанатом. Про своїх друзів розповідав, але
я з ними не знайомий.
- Вас порівнюють з політв'язнями.
- До політв'язнів себе не відношу, але наша справа має
політичний характер. Події свідчать про високий ступінь недовіри до
правоохоронної системи, судоустрою, влади. Люди бачать, що таке свавілля може
трапитися з кожним, ми всі - беззахисні.
- Які умови в ізоляторі?
- Розповім про них трохи згодом, коли вийду звідси.
- Що робите?
- Мене підтримує суспільство, я не впадаю в депресію,
сподіваюся на краще життя, яке у нас вкрали. Постійно думаю про дружину і
дітей. Перебування за ґратами за не скоєний злочин дуже пригнічує. В одну мить
мою сім'ю позбавили всього. Ув'язнені довічно не мають права на тривалу зустріч
з рідними.
- Якби можна було повернути час, що б ви зробили?
- Зробив би все, щоб дружина і діти жили в іншій,
цивілізованій країні.
Нагадаємо, 21 березня 2011 року був убитий суддя
Шевченківського районного суду міста Києва Сергій Зубков. За підозрою у скоєнні
цього злочину був затриманий Дмитро Павличенко та його син Сергій, однак вони
не визнали своєї провини.
2 жовтня 2012 року Голосіївський районний суд міста Києва
прийняв вирок, згідно з яким Дмитро Павличенко був засуджений до довічного
ув'язнення, а його син Сергій - до 13 років позбавлення волі.
25 листопада в Києві кілька тисяч людей взяли участь в акції
на підтримку сім'ї Павличенків, протестуючи проти неправомірного, на їхню
думку, рішення суду. Футбольні фанати українських та європейських клубів
одноголосно висловили підтримку сім'ї Павличенків.
За матеріалами: Gazeta.ua