Олексій Михайличенко, головний тренер збірної України з футболу, - про те, як він збирає головну команду країни, про преміальні гравцям і про свого старшого сина, англійського менеджера.
1.Ваш попередник Олег Блохін робив ставку на перевірених бійців, навіть якщо вони були без належної ігрової практики. Яким пріоритетом користуєтеся Ви при вирішенні стартового складу?
Подлужняк Сергій, Одеська обл., р. Теплодар
- У даному випадку пріоритет може бути тільки один - визначити такий склад, який зможе добитися поставленої мети, а саме - виконати запланований на гру тактичний план і перемогти. Але. Коли ти обираєш тактику, то малюєш собі, якою повинна вийти гра. Але якщо з неї випадають хоча б один-два гравці, то план уже не спрацьовує повністю. Таке буває. Більше того, я не бачив жодної гри, у якій би всі гравці зуміли показати 100% свого потенціалу.
2. У радянському футболі існувала практика, коли в кінці року визначався список 33 найкращих футболістів країни.
Олег Мельников
- По-перше, я не думаю, що потрібно зациклюватися на якійсь конкретній кількості кандидатів у збірну. Більше того, можу сказати, що в перші місяці роботи теперішнього тренерського штабу ми склали список приблизно із 40 гравців, які представляють усе те краще, що є у вітчизняному футболі.
Анатолій Тимощук відповів на запитання читачів
Причому, ні для преси, ні для самих гравців це не було ніяким секретом. Утім, я і мої помічники ні на хвилину не припиняємо селекційну діяльність, постійно у роз'їздах, переглядаємо наживо більше половини матчів кожного туру чемпіонату України, і, повірте, жоден хоча б трохи перспективний виконавець, незалежно від свого віку, не залишається поза полем нашого зору.
3. Що Ви робите, щоб поліпшити психологічний стан футболістів перед важливими матчами?
Альона Литвиненко, Кіровоград
- У кожного тренера свої методи дії на психологічний стан підопічних, і розповісти про них у такому стислому форматі спілкування з вами у мене навряд чи вийде. Можу лише сказати, що і ветерани збірної, і ті, хто тільки нещодавно в ній опинився, однаковою мірою потребують уваги. Гравці будь-якої команди завжди дуже чутливі до ставлення з боку головного тренера. Як правило, що ти даєш, то ти й отримуєш. Інша справа, що слова, звернені до досвідчених гравців, і до молодих, - трохи різні за своїм сенсом. Але ступінь уваги, підкреслю, повинен бути однаковим.
4. Чому, не зважаючи на успішну гру за свій клуб, ви не викликаєте до збірної Сергія Реброва?
Сергій Мартинюк, Київ
- Мені дуже хочеться, щоб футболісти своєю грою пред’являли мені аргументи, за якими я міг би їх запрошувати в національну команду. Тим більше, що зайва конкуренція ну ніяк не перешкодить нашій збірній.
4. Олексій Олександрович, як Ви оцінюєте зусилля українського керівництва з підготовки до Євро-2012? Вам не здається, що по-суті знову нічого не робиться? І які Ваші прогнози - Україна зможе прийняти європейських уболівальників на належному рівні?
Віра Баришнікова, Маріуполь
- Виконком УЄФА, який не так давно, в кінці вересня, проходив у Бордо, дав задовільну оцінку ходу підготовки до Євро-2012. Так, запрягали ми, як у тій приказці, довго, але, хотілося б вірити, більше збоїв ми не допустимо. Тим паче, що сам по собі проект Євро-2012 - аполітичний, і, я гадаю, незалежно від того, які політичні сили стоятимуть при владі, вони зроблять усе, щоб Україна прийняла третє за значущістю змагання у світі.
5. Яка зараз система преміювання гравців національної збірної?
Клим Глумін, Новгород-Сіверський
- Безумовно, грошова мотивація присутня, причому все чітко розписано: скільки гравці отримають як за локальні успіхи в окремих матчах, так і за виконання глобального завдання - виходу до фінальної частини ЧС-2010. Хоча впевнений, що для гравців, які приїжджають у стан національної збірної, матеріальний чинник далеко не на першому місці й вони повною мірою віддають собі звіт у тому, наскільки це престижно і в той же час відповідально - захищати честь країни в синьо-жовтій футболці.
7. Робота головного тренера збірної займає багато часу і сил. У Вас вистачає часу, щоб приділити час сім'ї? Розкажіть, чим захоплюються Ваші діти? Ваш старший син закінчив Лондонський університет – Вам не було прикро, що він не пішов вашим шляхом?
Валерія Кулікова, Київ
- Старшому синові, Олексію, в червні виповнилося 25. Після навчання в Англії він повернувся до Києва, зараз працює менеджером в одній із солідних західних компаній. Він молодець, усього сам досягає. Чи піде моїм шляхом молодший, Матвій, говорити рано: адже йому тільки чотири з половиною.
Буде в нього бажання і талант стати футболістом, нехай спробує, а якщо ні - турбуватися не буду. Хоча м'ячів у нього зараз - ціла кімната, штук 20. Варто йому десь побачити новий, як відразу ставить перед фактом: "Тато, а такого в мене ще немає!" Все!
uaSport.net