Олександр Хижняк: Зараз розмов про перехід у професійний бокс бути не може

 

На Олімпійських іграх в Ріо збірна України з боксу залишилась без медалей, але, враховуючи наші славні традиції та спостерігаючи за перемогами Василя Ломаченка, Олександра Усика, Олександра Гвоздика та інших, є впевненість, що через чотири роки в Токіо ми побачимо наших боксерів із медалями.

 

Одним із лідерів нинішньої збірної стає молодий боксер із Полтави Олександр Хижняк, який полюбився уболівальникам завдяки своєму виступу за Українських отаманів у минулому сезоні.

 

У новому олімпійському циклі Олександр Хижняк змінив вагову категорію, опустившись вагою до 75 кг, і в ній уперше став чемпіоном України, перемігши капітана збірної досвідченого Дмитра Митрофанова, а нещодавно завоював золоту медаль чемпіонату Європи серед боксерів до 22 років.

 

Саме з розмови про успіх у Румунії і почалася розмова з Олександром.

 

- Ти вже досить досвідчений боксер, незважаючи на свій вік, є членом національної команди. Чому тренери вирішили тебе відправити на чемпіонат Європи до 22 років?

 

- Перед тим, як восени минулого року виграти дорослий чемпіонат України, я став переможцем чемпіонату України до 22 років. Після цього, тренерська рада вирішила, що мені треба поїхати на чемпіонат Європи U-22, який відбувся в Румунії. Це повинно було б стати серйозним підсиленням для молодої команди, десь допомогти хлопцям психологічно, а для мене - хорошою підготовкою для дорослого чемпіонату Європи, який влітку відбудеться в Харкові.

 

- На чемпіонат Європи команда їхала з певною метою?

 

- Ми їхали за якомога більшою кількістю медалей. Ми добре підготувалися на зборах, їх було чотири перед чемпіонатом Європи – в Коломиї, в Харкові. Хочеться сказати спасибі організаторам зборів, тому що підготовка пройшла на максимальному рівні. Результатом роботи на зборах і став виступ на чемпіонаті Європи.

 

Окремо хочеться подякувати тренеру національної збірної Дмитру Сосновському, який відправив з нами масажиста, завдяки якому нам вдавалося швидше реабілітуватися в ході змагань.

 

 

- Чи складною для тебе була перемога на чемпіонаті Європи?

 

- Складною. Хочеться відзначити, що в Румунію приїхали сильні склади команд, багато хто з боксерів влітку приїде в Україну на дорослий чемпіонат Європи. У моїй категорії до 75 кг було, якщо я не помиляюся, найбільша кількість учасників, тому мені довелося провести п'ять поєдинків.

 

Сітка у мене виявилася напруженою, та й, як потім виявилося, всі бої були важкими – довелося виходити на ринг проти боксерів з Італії, Німеччини, Словаччини, Росії та Білорусі. Я задоволений рівнем суперників і тією роботою, яка була проведена на шляху до золотої медалі.

 

- Який поєдинок виявився найскладнішим?

 

- Важким був перший бій проти німця Штефана Нікітіна, бо ще не знаєш своєї форми, на що ти здатний. Але все ж найбільш складними видалися поєдинки проти російського Дмитра Нестерова та італійця Сальваторе Каваларо.

 

- Це твоя перша золота медаль із таких значимих дорослих змагань. Чи можна її порівнювати з попередніми досягненнями на юнацькому рівні, де ти ставав чемпіоном світу?

 

- У мене вже були медалі дорослих змагань, наприклад, бронза Європейських ігор, хоча, дійсно, золото я ще не вигравав. Якщо ж порівнювати з молодіжним боксом, то ця золота медаль на чемпіонаті Європи стоїть на більш високому рівні.

 

 

- У цьому олімпійському циклі ти виступаєш у категорії до 75 кг, хоча більшість любителів боксу звикла тебе бачити в категорії 81 кг. З чим пов'язане таке рішення?

 

- Це було спільне рішення з тренером збірної Дмитром Сосновським, із моїм батьком та тренером Олександром Олександровичем Хижняком. Закортіло побитися в цій категорії, та й вага дозволяла. Вирішили спробувати, як буду почуватися в цій категорії, оскільки у 81 кг мені було важко на міжнародних змаганнях, мої суперники були набагато важчими. У новій категорії я себе нормально почуваю тут, тож поки що нічого змінювати не збираюся.

 

- Почекай, у тебе батько теж Олександр Олександрович? Це традиція?

 

- У нас в родині подобається називати синів Олександрами – у мене і дід Олександр, і прадід. Взагалі-то, так, це у нас така сімейна традиція.

 

- Цікаво. Гаразд, повернімося до твоєї кар'єри. Ти не потрапив на Олімпіаду, хоча багато хто розраховував тебе там побачити...

 

- Мені трохи не пощастило. Я став четвертим на турнірі, де давали три ліцензії, і зупинився у чвертьфіналі на турнірі, де давали чотири ліцензії. Трохи не вистачило, десь прихопили судді, десь сам не допрацював.

 

- Дуже розчарувався?

 

- Звичайно, розчарувався. Ми були впевнені, що нам вдасться завоювати олімпійську ліцензію. Вся команда була в цьому впевнена, але бачите, як воно вийшло. Зараз почався новий олімпійський цикл і починаємо працювати на те, щоб потрапити в Токіо. Ми не повертаємося в минуле, а дивимося тільки вперед.

 

Потім як виявилося, Денис Солоненко у моїй категорії виборов ліцензію, і я був щиро за нього радий, що він поїхав у Ріо і там представляв Україну.

 

 

- Влітку, напевно, були пропозиції перейти у професіонали?

 

- Було багато пропозицій перейти у професійний бокс, та й зараз вони продовжують надходити, постійно телефонують, пишуть. Але хочу заявити всім, що в найближчий олімпійський цикл, а може, і два, розмов про професійний бокс бути не може. Я зараз представляю Україну, набираюся досвіду, завойовую медалі, і поки що для себе це питання про перехід у професіонали не піднімаю.

 

- Тобі зараз у збірній України доводиться конкурувати за місце першого номера з капітаном Дмитром Митрофановим...

 

- Так, я коли спускався в цю категорію, розумів, що тут є Дмитро Митрофанов. Це шанований боксер не тільки у нас в країні. Хотів перевірити сили з ним. У нас із ним на чемпіонаті України вийшов напружений поєдинок, деякі назвали його навіть найкрасивішим на національному чемпіонаті. Я в той момент виявився кращим, але віддаю пошану супернику.

 

- Чим зараз займаєшся? Вже на зборах, чи ще відпочиваєш після чемпіонату Європи?

 

- Зараз проходжу відновний період після чемпіонату Європи. Ми постійно на зв'язку з головним тренером збірної. Зараз ще трохи відпочину, і далі поїдемо на збори.

 

- Чи є надія побачити тебе на чемпіонаті Європи, що у червні пройде в Харкові?

 

- Я про це поки що не думаю. Це все буде вирішувати головний тренер збірної, тренерська рада за підсумками зборів. 

 

Спілкувався Віталій Володько