Думкою з приводу перспектив нашої збірної у відбірковому турнірі ЧС-2014 і кадрової ситуації в головній команді країни поділився один із тренерів Динамо, а в недавньому минулому - успішний легіонер в Англійській Прем'єр-лізі.
- Олег Романович, головний тренер нашої збірної Олег Блохін
порівняв нову відбіркову групу із
тією, яку його команда вигравала у кваліфікації ЧС-2010. Але, по-моєму, у тій компанії не було такого
явного лідера, як чудово знайома вам Англія.
- Ось бачите, ви ж і
самі все розумієте. Та і я -
нормальна чесна людина, яка
намагається дивитися на речі реально. Англія є Англія, і просто так прямої
путівки у Бразилію нікому не
віддасть. Само собою, нашій команді потрібно боротися за перемогу в кожній грі,
але від самого початку фаворитами групи є англійці. Втім, якщо ми поставимо
перед собою максимальне завдання - битися за перше місце,
мінімум друге від нас нікуди не дінеться. Тим більше, що його-то якраз треба займати на двісті
відсотків.
- А міцна збірна Чорногорії вас не лякає?
- Чому вона повинна
когось лякати? Та й чим? Така
ж команда, як наша. Якщо хочемо потрапити на чемпіонат світу, зобов'язані вигравати хоча б у Чорногорії. Чи я не правий?
- Але ж є ще й Польща. Виходить, три команди у цій групі приблизно
рівні.
- Отже, Україні
потрібно стати найкращою
серед рівних. Тому що просто так на чемпіонат світу ніхто не потрапляє. Ту ж
Англію ми одного разу - і, до речі, не так давно - вже обіграли, але ж у тому
відбірковому циклі команда Фабіо Капелло лише нам очки й
віддала. Так чому не повторити цей успіх? Добитися нічиєї на Туманному
Альбіоні, обіграти англійців удома,
не втратити "своїх" очок - ось вам простий і дієвий рецепт перемоги у групі. А те, що британці десь та помиляться, - майже очевидно.
Україні потрібно стати найкращою серед рівних
- Шлях до відбіркового циклу ЧС-2014 лежить через домашнє
Euro-2012. І у світлі цього
стає відверто шкода Олега Блохіна, який виявився заручником надзвичайно важкої кадрової ситуації.
- Кожен наставник спочатку бачить, яка команда надходить у
його розпорядження, та
аналізує її кадровий склад. Наприклад, якщо мені пропонують очолити якийсь
колектив, а я розумію, що з даним підбором виконавців, поставлених цілей не
домогтися, я відразу
відмовляюся.
- У теорії футболісти у розпорядженні нашого тренерського штабу непогані, але чомусь одні
"поламані", інші нестабільні, треті порушують режим, а четверті не
проходять у клубний склад
через драконівський ліміт
легіонерів.
- Ось в останньому пункті із наставником збірної я повністю солідарний. Засилля легіонерів
призводить до їх натуралізації, а цей процес я вважаю повним абсурдом.
Залученням іноземців ми просто опускаємо себе. Виходить, у нас збірна такого
низького рівня, що своїми силами ми впоратися не можемо. До того ж, приймаючи
громадянство чужої країни, будь-який гравець спочатку непорядно чинить щодо батьківщини. І робиться це лише тому, що він не проходить у
свою національну збірну. Відповідно, його єдиним шансом засвітитися на
міжнародному рівні залишається перехід під прапори України. Але ще раз поставлю питання: чому, якщо
такий футболіст не затребуваний у
рідній збірній, його послугами повинні користуватися
ми? Чинячи так, ми розписуємося
в неповазі до самих себе.
ВІДЕО: Неприємна традиція: Збірна України програла матч шведам на останніх хвилинах
- Головна ахіллесова п'ята нашої національної команди - її
оборона. Ви бачите хоч одного гідного захисника з українським паспортом на
звичній для себе і котрий рік
дефіцитній позиції правого
захисника?
- Серед зрілих і
сформованих футболістів, чесно кажучи, нікому особливо не симпатизую. Правда, є
молодий захисник, чиї можливості здаються
мені досить високими. Маю на увазі Сергія Крівцова, який зараз грає в Шахтарі. Точніше,
не стільки грає, скільки числиться. Загалом, усе логічно: у гірників на цій позиції діє недоторканний Срна. А я
скажу так: якщо взяти Крівцова
у Динамо і награвати на
правій бровці протягом півроку, обкатати, він виріс би в дуже хорошого
футболіста.
- Але ж у всіх клубах, та й у молодіжній збірній, Крівцова
використовують виключно як центрального захисника.
- Та яка різниця, як його використовують?! Я цієї логіки
взагалі не розумію. Людині - двадцять років, а про нього вже говорять, що він
грає, наприклад, лише на
місці центрального правого захисника, а центрального лівого зіграти нібито не
може! Що це за футболіст такий, якщо не здатен грати на різних позиціях в
обороні? Я ще розумію, якби його посилали в атаку, а він відмовлявся ... Хоча
нормальний гравець повинен впевнено почувати себе на будь-якій позиції, а
точніше - там, куди його призначить
тренер. І мене вражають люди, які говорять, що вони не можуть грати в центрі
або на фланзі. Це як? Ти що, в інший бік біжиш,
ніж усі інші?
Чому, якщо футболіст не затребуваний у рідній збірній, його послугами повинні
користуватися ми?
Наведу особистий
приклад. Адже мене Арсенал теж купував виключно як правого захисника, і на
перших порах у складі
Канонірів я грав лише на
фланзі. Але одного разу ми приїхали на якийсь матч Ліги чемпіонів, і Арсен
Венгер за традицією написав на дошці стартовий склад на гру. А потім перед
самою грою показав його нам. Прізвище Лужний я побачив на позиції центрбека. І
думаєте, головний тренер питав мене після установки, можу я там грати чи не
можу, грав раніше чи ні? Нічого подібного. Незвично тобі? Твої проблеми. Іди
грай, ось і вся розмова ...
У середу, 10 серпня, у Харкові збірна України поступилася збірній Швеції, пропустивши єдиний м'яч на останніх хвилинах матчу - 0:1.
За матеріалами: Спорт-Экспресс