Блохін вважає, що його слави наразі достойний лише Мессі

Головний тренер збірної України по футболу Олег Блохін поділився принципами, на яких побудував свої відносини з життям взагалі, і з футболом зокрема.

Про гру на куражі: Багато моїх голів виглядали авантюрними. Досі  запитують, як я їх забивав. Мабуть, щось відчував. Я лише радітиму, якщо гравець з моєї команди на таке зважиться. Але зараз, окрім Ліонеля Мессі, який сміливо йде на чотирьох суперників, обіграє їх і забиває, таких гравців не бачу.

Про наполегливість: За характером я оптиміст. Не можу бути другим. Взагалі погано, коли людина не намагається бути першим. Цій рисі я зобов’язаний спорту. І, звичайно, гени вплинули. Лідерський початок в мені, очевидно, був закладений. Коли відчув, що повинен дістатися вершин, мама мені сказала: Не зганьби ім’я, яке завоюєш.

Про те, як тримати збірну: Виступати за національну збірну - велика честь. Тут не можна псувати атмосферу. Вольниця порушує мікроклімат.

Про борг: Відповідальність - головне, без неї нікуди. Хто, окрім футболіста, повинен відповідати за його гру на полі? Як би тренер не вчив, за свої дії лише ти відповідальний, а тренер - за команду.

Про обіцянки: Якщо пообіцяв - виконуй. Це в мені закладено. Якби виграли чемпіонат світу, постригся б під барабан. Колись Газзаєв пообіцяв вуса збрити, якщо виграє Кубок UEFA. Але залишив обіцянку невиконаною. А за базар, як то кажуть, - треба відповідати.

Про непохитність: У якихось дипломатичних питаннях можу поступитися, але глобально - ні. Пройшов це давно у Греції. Там один президент клубу підкладав мені папірець із складом на гру. Я встав і казав: Дякую, якось сам впораюся.

Про нинішні звичаї: Здається, багатьом футболістам нинішнього покоління бракує відчуття сорому. Програючи відповідальні матчі (я за цим неодноразово спостерігав), по дорозі назад у літаку молоді хлопці сміються, грають в карти. Роблять усе, що завгодно, тільки не переживають за поганий результат.

Молодь потрібно на чомусь виховувати: не на званнях, а на прикладах людей, які зробили в житті щось вагоме. Треба не забувати, що без історії, без минулого не буває майбутнього. На Олімпійському необхідно таблички повісити з прізвищами великих спортсменів, зробити музей. Це буде приємно і корисно.

Про Золотий м’яч: Шевченку я сказав: Поки збірна України не досягне певних результатів і ти в ній яскраво не виступиш, Золотий м’яч не заробиш. Його отримаєш лише в сукупності збірна - клуб. Так і сталося.

За моїм Золотим м’ячем стоїть колосальна праця. Навіть не уявляв, що таке можливо. Коштовний він, у першу чергу, як спортивний трофей, а золота там немає - на зуби не вистачить.

Про везіння: Багато говорять про мій фарт. Якщо послухати, то Блохін не психолог, а пливе за течією. Але без розуміння футболістами тренерських вимог неможливо досягти результату.

Про настрій: Обстановку в колективі треба відчувати дуже тонко. Робота тренера збірної повинна більше будуватися на психології. За чотири дні, відведених на підготовку до гри, фізичні і технічні кондиції підтягти неможливо. Зате можна вплинути на психологічний стан.

Про строгість: Не люблю панібратства. На тренуванні я жорстко присікаю нехлюйство. А у житті не від кого не відмежовуюся. З футболістами вирішуємо багато питань. Вони приходять радитися - я щось підказую.

Тренеру працювати разом з командою не можна. За процесом треба спостерігати з боку.

Про ризик: Робота тренера пов’язана з ризиком. Якщо не вмієш правильно ризикувати, то пора на пенсію. Потрібен тверезий розрахунок.

Що буде зі мною після Євро-2012: відрубають голову, чи продовжать контракт - не знаю. Це тренерська доля, яку я приймаю такою, якою вона є.

Про особисте життя: Моє особисте життя належить лише мені. Обговорювати цю тему ні з ким не буду.

Про кумирів: Не треба бути Блохіним. Жодна копія не порівняється з оригіналом. Тому ми ніколи не побачимо другого Блохіна, Шевченка або Мессі. Як би хтось не хотів бути схожим на нас, а все одно відрізнятиметься - манерою ходьби, зачіскою або чимось ще. Тому хочу побажати одного: будьте самими собою, любіть футбол і пам’ятайте, що життя швидко тече, і за цей час потрібне щось встигнути зробити.

Про досягнення: Моє найбільше досягнення - те, що я відбувся як людина, а найдорожче, на що заслужив за футбольне життя, - моє ім’я.

Додамо, Блохін також зізнався, що не міг зрозуміти Лобановського, і чим більше забороняли, тим більше йому хотілося порушувати.

Раніше Блохін заявив, що до Євро-2012 в України буде конкурентна збірна.