Фото: ФК Шахтар (Донецьк)
Срна назвав найдивніший вчинок дитинства
Капітан Шахтар і збірної Хорватії Даріо Срна зізнався, що міг стати офіціантом, якби не почав кар'єру футболіста. Про це, а також про обставини переходу в стан Гірників і дитячі витівки він розповів в інтерв'ю газеті Спорт-Експрес.
- Ви пам'ятаєте головний аргумент людей, які в 2003-м відмовляли їхати в Донецьк?
- Тоді в Європі про Шахтар ніхто не чув. Це ж не київське Динамо і не Спартак. Дві години поговорив з рідними і вирішив - їду! Вплинуло, що клуб підписав Вукіча, Лалатовіча, Пажіна, Йовановича, трохи пізніше - Плетикосу.
- Було з ким спілкуватися.
- Так. Правда, я приїхав - і півроку не грав.
- Проклинали себе?
- Було важко. Провів уже 12 матчів за збірну, звали мене різні клуби - і раптом сиджу на лавці. Врятував характер. Якщо бачу, що можу грати в цій команді, - себе жаліти не буду. Своєю роботою просто змушу тренера випускати на поле. Так і сталося.
- Була й інша проблема. Підписавши контракт з Шахтарем, розсварилися з майбутньою дружиною Мірелою. Вона не хотіла жити в Донецьку.
- Це ви десь вичитали? Що за дурниці! Цікаво, що ще там було написано?
- Що не розмовляли чотири місяці.
- Ха! Ось так вигадка! Повірте, дружина у захваты від Донецька. Обожнює це місто. Головне, що скоро відкриють хороші школи. Буде і американська, і англійська. Доньці потрібно дати гідну освіту.
- Якщо б не футбол - чим сьогодні займалися б?
- Працював би офіціантом. А ким мені ще ставати? У нашому Меткович суцільні кафе. Кожні десять метрів - кафе, кафе, кафе...
- Підробляли там?
- Ні, у мене були інші обов'язки. Родині після війни жилося нелегко. У нас був великий газон - вирощували помідори, огірки, салат. Потім продавали.
- Газон - це город?
- Точно, город.
- Самі стояли за прилавком?
- В тому-то й річ. Коли бачив друзів - ховався. Лише б не помітили. Дуже соромився.
- Можна зрозуміти.
- У випускному класі отримав одиницю. У нас це погана оцінка, як і у вас. Мені дали місяць на виправлення. І тут виклик до юнацької збірної Хорватії. Треба вибирати - школа або збірна. Тато сказав: "Тільки школа!" А на ранок сам пішов туди і домовився, щоб у мене прийняли іспит на тиждень раніше. Це було мука. Я зубрив день і ніч, день і ніч...
- Що ж за предмет такий?
- Електротехніка.
- Нічого собі дисципліни в хорватських школах.
- Викладач не встигав ставити питання - я відповідав майже напам'ять. Спокійно поїхав до збірної. А після цього мене запросили в Хайдук.
- Найдивніший вчинок вашої юності?
- Продав овочі, забрав всі гроші і купив собі бутси.
- Від батька дісталося?
- О-ох! .. Отримав я по дупі.Тато відібрав бутси і повернув назад в магазин.
- Жорстко.
- Минув деякий час - і він подарував мені найкращі бутси, фірмові Adidas.
- Батьки, як і раніше живуть в Меткович?
- Так.
- У тій самій маленькій квартирці?
- Я їм купив великий будинок.
- У вашій сім'ї важка історія...
- Я сам не все знаю. Коли починають розповідати - навертаються сльози. Тато на два роки залишився без батьків і потрапив до дитячого будинку. Його мати в 1941-му спалили сербські партизани. Батька, здається, теж. Або вбила випадкова куля в кафе. Те, що пережив мій тато, мало хто витримав би. Одного разу до нього приїхали англійці, взяли інтерв'ю.
- Читали?
- До кінця - не зміг. Я читав і плакав! Зате зрозумів одну важливу річ. У порівнянні з тим, що пережив батько, будь-які мої проблеми - така дурниця...
- У вашого старшого брата Ігора синдром Дауна?
- Немає в нього ніякого синдрому Дауна. Журналісти наплутали. Брат народився хворим, але це інше. Зараз розуміємо, що помилився лікар, приймаючи пологи. Ігор - нормальний хлопець, щось може робити, щось ні.
- Що може?
- Пише, читає, розмовляє. Сам приймає ванну, переодягається. Грає трошки в футбол і баскетбол. У букмекерській конторі постійно робить ставки на перемогу Шахтаря. Він у цьому плані професіонал. Буває, програємо, відразу дзвінок: "Даріо, як?! Я на вас поставив..."
- Ігор одружений?
- Ні, живе з батьками.
За матеріалами: Спорт-Експрес