Гравець казанського Рубіна Роман Єрьоменко в інтерв'ю порталу Радянський Спорт розповів про своє життя в алфавітному порядку.
АДРІАНА: Так звуть мою восьмимісячну доньку. У нас з
дружиною, до речі, існує невелика розбіжність щодо цього імені. Вважаю, що це я
придумав ім’я Адріана, Маріка ж усім каже, що це була її ідея. Що відчуваєш,
коли стаєш батьком? Важко пояснити, це знають тільки ті, у кого є діти.
БАРСЕЛОНА: Бердиєв? Ні, давайте вже я виберу інше слово, а
то потім мене в команді будуть підколювати. Давайте краще вже скажу Барселона.
Моя улюблена команда з дитинства. Переживав за них відтоді, коли в клубі ще
виступали Рівалдо і Літманен. Грав і сам проти каталонців у складі київського
Динамо. Ми тоді програли, але було цікаво відчути, як це – виходити на поле
проти того, за кого вболівав. Шкода, футболками ні з ким не помінявся – загальмував
щось і не встиг.
ВЕСНА: Завжди з нетерпінням чекаю приходу весни. Люблю цю
пору року. Відчувається швидке настання літа, та й футбольний сезон
закінчується потихеньку.
ГОЛ: Рідко забиваю голи, хотілося б відрізнятися частіше. Що
заважає? Так складається, що рідко опиняюся біля чужих воріт. Потрібно
намагатися більше бити здалеку.
ДИНАМО: Звичайно, київське. Цей клуб назавжди залишиться для
мене рідним, все-таки провів там майже чотири сезони. Чому пішов? Вирішив
змінити обстановку, до того ж до мене виявляв інтерес Рубін. Хочу повернутися
до Києва і закінчити там кар’єру? Напевно, так. Це та відповідь, якої від мене
чекають. Але зараз я про це просто не думаю. Все може бути, поки не знаю, як
складеться далі.
ЕМІРАТИ: Люблю відпочивати в Еміратах. Двічі їздив з сім’єю
в Дубай. Там красиво, чисто, завжди гарна погода. Готелі високої якості. Хотів
би я пограти в Еміратах? Якщо тільки в останні роки кар’єри, туди ж зазвичай усі
їздять закінчувати.
ЄРЬОМЕНКО: Прізвище моїх батьків. Тато футболіст, мама – гімнастка.
Коли мені виповнилося три роки, сім’я перебралася до Фінляндії. Тату
запропонували там грати, і так вийшло, що залишилися жити в цій країні.
ЖІНКА: Дружину звуть Маріка, ми познайомилися через друзів,
і ось уже майже шість років разом. Можна сказати, я закохався в неї з першого
погляду.
ЗІДАН: Зінедін завжди був моїм кумиром. Дуже подобався його
стиль – зовні француз здавався розслабленим, але при цьому завжди грав без
помилок. Втім, Зідана ніколи не бачив. Чи намагаюся наслідувати йому? Ні, у
кожного свій стиль, своя манера гри.
ІНТЕРВ’Ю: Не люблю давати інтерв’ю. Чому? Мені стає якось
незручно, соромлюся. Але періодично доводиться спілкуватися, коли якось виявляю
себе на полі. Тому, якщо треба, спілкуюся, але без особливого задоволення, якщо
чесно.
ЙОГУРТ: А тепер ось точно – йогурт! Не те щоб я дуже люблю
цей продукт, але періодично купую додому. Іноді їм із кукурудзяними
пластівцями.
КНИГА: Люблю читати, особливо жахи. Недавно закінчив книгу Той,
що виганяє диявола Вільяма Пітера Блетті. Страшна! А взагалі один з улюблених
письменників – Стівен Кінг. Перед дияволом читав його твір під назвою Воно.
Дуже сильно, це моя тепер улюблена книга. Втім, я подужав і всіх Гаррі
Поттерів. Теж сподобалося. Аби на футбольному полі не відбувалося жахів.
ЛЮБОВ: Рязанцев Саша якось заявив, що любові між чоловіком і
жінкою не існує. Але як я доведу йому зворотнє? Ніяк же не доведеш. Я сказав,
що він просто ніколи не любив. Ще на "л" можу назвати Льошу. Так звуть моїх
батька і брата.
МОРОЗ: Не люблю морози. Думаю, їх ніхто не любить, крім
хокеїстів. Всі, напевно, думають, що у Фінляндії холодніше, ніж в Росії, але я
не впевнений в цьому. У Казані теж часом як вдарять холоди! Найстрашніший
мороз, з яким доводилося стикатися, – мінус тридцять.
НЕЛЛІ: Так звуть маму. Вона родом з Владикавказа, де зараз
живуть всі родичі по материнській лінії. Їй, напевно, було важко, все-таки в
сім’ї у нас народжувалися тільки хлопчики (три сини – Роман, Олексій і Сергій),
всі займаються футболом. Молодець, що витримала. Мама – гімнастка, з батьком
познайомилася в спортінтернаті. Їм тоді років по 12-13 було.
ОЛІМПІАКОС: У матчі у нас були шанси. Це не Барселона.
Прикро дуже, що так все вийшло.
ПАСТА: Підлість? Стикався з нею, зустрічалися демони. Але
давайте виберемо інше слово, не хочу говорити про негатив. Давайте краще про
пасту (макарони), обожнюю цю страву. Так, як готують пасту в Італії, більше
ніде не вміють. Полюбив її, коли жив там.
РЕВНОЩІ: Не вірю тим людям, які кажуть, що не ревнують. Все
ревнують – хтось більше, хтось менше. Багато в чому це, звичайно, питання
довіри. Чи ревнивець я? Коли тільки почали зустрічатися з Марікою, ревнував
сильніше, але зараз, коли ми створили сім’ю, все стало по-іншому.
САНТА-КЛАУС: Санта-Клаус, в якого я вірив до 8-10 років,
приносив мені в основному іграшки – Action-Man, Spider-Man. Я ніколи не
вбирався в Санта-Клауса, але тепер для дитини, напевно, доведеться.
ТУРБУЛЕНТНІСТЬ: Травми? Не хочу про негатив. Туга? Не знаю
цього слова російською мовою. Таргани? Зізнаюся, мало з ними стикався. Давайте
зупинимося на турбулентності. Неприємне явище, але я якось справляюся. А от
Ярмоленко з київського Динамо просто помирав, коли літак починало трусити.
Слава богу, я ніколи не потрапляв у сильну турбулентність.
УДІНЕЗЕ: У 18 років я переїхав в Італію, в місто Удіне. Я
придивився до скаутів Удінезе, і мене запросили в цей клуб. Багато чому
навчився в Італії, полюбив країну всім серцем, там залишилося багато друзів. У
чому секрет Антоніо Ді Натале з Удінезе, який кожного року стає найкращим
бомбардиром Італії? Він дуже талановитий. У нього божевільна техніка і гольове
чуття, яке з роками доведено до автоматизму.
ФІНЛЯНДІЯ: Хороша країна, спокійна. Сором’язливість і
емоційна холодність – національні риси характеру фінів. Хоча зараз, можливо,
все і змінюється. Нове покоління, мабуть, веде себе більш розкуто.
ХЕЛЬСІНКІ: Хіддінк? Ні, ми з ним зовсім не знайомі. Краще
вже Хельсінкі. Гарне, хоч і не дуже велике місто. У мене там квартира. Коли їду
до Фінляндії, завжди заїжджаю в неї ненадовго.
ЦВІТІННЯ: Квіти дарую дружині на всі великі свята, як і
належить. Купую в основному троянди. Хоча іноді люблю піднести сюрприз і
подарувати квіти без причини.
ЧИСЛО: Зараз улюблене число – 14, тому що донька народилася
14 червня. А раніше любив 19 – день мого народження. Однак граю під 23-м
номером, так повелося ще з Італії. Постараюся його не змінювати.
ШАРОНОВ: Роман Шаронов, наш капітан, – хороша й товариська
людина. Любить пожартувати. Іноді може й чосу дати на правах капітана, але все за
діло. Ніколи не буває так, щоб він напхав без причини.
ЩІ: Щі? Що це таке? Ніколи не пробував, хоча, може, просто з
пам’яті вилетіло? А ось борщ пробував кілька разів. Не моє.
ЮНІСТЬ: Юність – це вік з 12 до 15-16 років, думаю. Але моя
юність кудись швидко зникла. У цьому віці зазвичай роблять відчайдушні вчинки,
але я нічого позамежного не творив. Бувало, чудив в школі, але завжди знав межу
і не переходив її.
ЯКОБСТАД: Моє рідне місто. Зовсім малесеньке – 20 тисяч мешканців,
як один великий будинок в Москві. Майже кожного з них я знаю в обличчя. Коли
видається вільний час, завжди їжджу в Якобстад – там живуть батьки і молодший
брат, друзів багато. Дуже спокійно, ніякої метушні.
ЯЛИНКА: Йогурт! – Випалює Єременко, якому фінська мова
ближча, ніж російська. – Не підходить? Тоді ялинка. При вигляді цього дерева
виникають асоціації з Крістмас (Різдвом): 24 грудня, свято, Фінляндія, сніг,
темно, тихо. Завжди наряджали ялинку, і вона залишалася стояти до Нового року.
Це свято, до речі, мені трохи дорожче, ніж Різдво.
За матеріалами:
Советский спорт