Кранчар: Хочу стати чемпіоном України

У п'ятницю, 30-го червня, відбувся перший повноцінний тренувальний день хорватського новобранця Динамо Ніко Кранчара зі своєю новою командою.

Півзахисник збірної Хорватії дав невелике інтерв'ю кореспонденту офіційного сайту Динамо Київ.

- Коуч дуже хоче, щоб я скоріше освоївся в команді, звик до стилю гри своїх нових партнерів. Чи не втомився я після довгого сезону? Анітрохи! Я останні два роки майже не грав у Тоттенхемі, встиг відпочити.

- Незважаючи на це, в збірній Хорватії на вас продовжували розраховувати...

- Кожен виклик в збірну згадую з великою вдячність. Я чекав його, дуже хотів зіграти за рідну країну, побачитися з партнерами.

- У Києві перший раз про вас заговорили в серпні 2003 року, після матчів кваліфікації Ліги чемпіонів Динамо (Київ) - Динамо (Загреб). Правда, що вже тоді могли опинитися в Україні?

- Так, це був мій старт у великому футболі. Тоді, в 17 років, мені довірили бути капітаном. Ми поступилися Києву, а я забив гол, який у результаті нічого не вирішив. У мене була пропозиція з Києва, але тоді щось не вийшло.

ВІДЕО: Підмога для Динамо. Голи Кранчара за збірну Хорватії

- Ваш батько відомий футбольний тренер Златко Кранчар. Де він зараз працює і яку роль відіграє у вашій футбольній долі?

- Папа добре відомий в Хорватії, у свій час працював з національною збірною. Зараз він тренує клуб Сепахан, став з ним чемпіоном Ірану, і зараз добрався до чвертьфіналу Азіатської Лізі чемпіонів. З ним ми часто спілкуємося, він повністю підтримав мій вибір на користь Динамо. Сказав, що я перейшов в найбільший клуб Східної Європи.

- Раніше в Динамо виступали футболісти збірної Хорватії Саблич і Леко, зараз в Україні грають шестеро футболістів, які потрапили в заявку збірної Хорватії на чемпіонаті Європи. Чим ваших співвітчизників так приваблює Україна?

- Балканські країни дуже близькі до України, схожий менталітет. Тому наші найкращі гравці вибирають Україну і нітрохи про це не шкодують.

- Шлях з англійської Прем'єр-ліги в українську виглядає незвично...

- Нітрохи, адже для футболіста головне грати, а не сидіти на лаві запасних, нехай і в іменитому клубі. До мене з Англії в Україну переїхали Шевченко і Ребров. Не думаю, що вони про це шкодують.

- Судячи з ваших слів, ви дуже скучили за великим футболом?

- Не те слово! Мені 27 років, потрібно визначатися. У мене був контракт з Тоттенхемом, але продовжувати перебувати в запасі не бачив сенсу. Було дві хороших пропозиції - з Києва, і Москви. Вибрав для себе перший варіант. Бо зрозумів - у клубу і його президента дуже великі амбіції.

ВІДЕО: Знайомтеся, Ніко Кранчар. Сюжет про новачка Динамо

- У результаті в Динамо ви опинилися з третьої спроби. Що не вийшло в 2003 і 2011 роках, зараз здійснилося...

- Ось бачите, мої відносини з Динамо мають давню історію (сміється). Насправді, у футболі не все залежить від бажання гравця, або клубу, який хоче його бачити у своєму складі. Були інші обставини, які впливали на розвиток подій. Зараз згадувати про них немає ніякого сенсу, вважаю за краще дивитися в майбутнє.

- Яким його воліли б бачити?

- Я оптиміст і намагаюся думати тільки про хороше. Хочу стати чемпіоном України, грати в Лізі чемпіонів. Хочу, щоб моя родина була щаслива.

За матеріалами: Офіційний сайт ФК Динамо