Фото: ФК Металург Запоріжжя
Фанати вимагають свободу засудженим
Чергова безвольна поразка запорізького Металурга у матчі 11-го туру української Прем'єр-ліги викликала не тільки гучні вислови Віталія Кварцяного, але і крайню ступінь невдоволення з боку місцевих ультрас.
Запорізький
Металург програв черговий матч у чемпіонаті країни. На своєму полі нинішня
команда Віталія Кварцяного поступилася попередній - луцькій Волині (0:3).
Наставник після фінального свистка був, як звичайно, красномовним.
Втім, пристрасті кипіли не лише на післяматчевій прес-конференції. Судячи з
усього, увірвався терпець і у вболівальників Металурга. Схоже, ультрас спочатку
не сумнівалися в невдалому для Металурга результаті матчу проти луцької Волині
і заздалегідь приготували низку заходів, щоб "струснути команду".
Почався саппорт по-запорізьки з його відсутності: з перших хвилин фанатська
трибуна скандувала патріотичні і соціальні гасла, не звертаючи уваги на поле, а
потім і зовсім замовкла. Але тут у справу вступили рідні футболісти, які "привезли"
у свої ворота два м'ячі.
Моментально приниження запорізького Металурга перенеслося з футбольного поля на
трибуни стадіону: спершу ультрас "зарядили" нашуміле московське
гасло: "Скільки можна ...". Під час гри воно ще кілька разів проскакувало
і зі схваленням сприймалося глядачами стадіону "Славутич-Арена".
Кварцяний: Якщо футболісти хочуть, я виїду з Запоріжжя, але плавити мене не потрібно
Треба віддати фанатам належне, вони на матч звертали уваги набагато більше, ніж
самі футболісти. Крім низки кричалок з використанням нецензурної лексики,
вболівальники Металурга вкотре поставили риторичне запитання керівництву клубу
- мовляв, навіщо ви його взагалі купували? А потім почали поливати брудом самих
футболістів. У кінцівці матчу зійшлися на тому, що пора гравцям йти працювати
на завод, а не ганьбити ім'я запорізьке на футбольному полі.
Однак одними гаслами не обійшлося - ще в середині зустрічі на полі з
фанатського сектора полетіли справжнісінькі шкарпетки. У цей момент керівництво
клубу мало б зітхнути з полегшенням - не фаєри таки, за таке вищі інстанції
гривнею не покарають.
Але найцікавіше почалося після закінчення гри. Дуже злі вболівальники
запорізької команди окупували виїзд зі стадіону і з неприхованим нетерпінням
почали чекати появи футболістів рідної команди (лучани у цей момент мирно
сідали в клубний автобус і спостерігали за подіями з вікон).
Кварцяний після поразки 0:5: Ми грали мляво-мляво і зів'яли
Дочекалися. Сміливість вийти до ультрас взяли на себе Парцванія, Руденко,
Матеус, Пурович, Опанасенко, Шевченко, Жуніор, Лук'яновс і Пісоцький. Першим
"під каток" потрапив динамівець Парцванія, у якого без зайвої
скромності у висловах поцікавилися, чому він сюди приїхав. Конструктивного
діалогу не вийшло, оскільки тут же фанати в різнобій почали висловлювати
претензії всім взагалі і кожному окремо. Дісталося навіть колишньому форварду
Спортинга Пуровичу, але чорногорець лишився стояти дещо позаду від інших, що й
не дивно - він і англійську-то не особливо знає.
Фанати Динамо Київ одягнуть на матч Ліги чемпіонів чорні кольори
Під час загального гамору футболісти запорізької команди проявили небачену
стійкість і не відступили, навіть коли в їх обличчя полетіло насіння.
Витримавши стартовий натиск, гравці по черзі, як у школі, стали викликатися на
прізвище і підходити до огорожі, за якою юрмилися зовсім невеселі, незважаючи
на День міста, мешканці. Усі наступні питання були з розряду: чому перестали
грати? як так можна? що вам ще треба? Розчути відповіді на них змогли хіба що ті,
хто ставив запитання, і то не факт. Втім, не так важливо, що футболісти
відповіли - важливо, щоб вони зрозуміли, з ким мають справу і зробили
відповідні висновки.
За матеріалами: Чемпионат.com