Футболіст московського Динамо, що перебуває у річній оренді у Фортуни з Дюссельдорфа, Андрій Воронін розповів про німецький етап життя і кар'єри.
З Андрієм Вороніним поспілкувалися
кореспонденти російського тижневика Футбол Гліб Чернявський та Ярослав Кулемін:
- Чому поїхали з Динамо саме в Німеччину?
- Бундесліга - не чужий мені чемпіонат, я
добре знаю німецьку мову, близько восьми років прожив на землі Північний
Рейн-Вестфалія: Кельн, Менхенгладбах, Леверкузен, Дюссельдорф. У нас із дружиною
тут багато друзів, тут живуть хрещені мого сина. Плюс у Фортуні працює тренер,
який привіз мене до Німеччини, - Норберт Майєр.
- У Фортуні відчувається якесь особливе
ставлення до футболістів з пострадянського простору? За цей клуб грали Ігор
Добровольський, Сергій Юран, Дмитро Буликін...
- Чесно? Виділяти особливо нічого. Пам'ятаю лише,
що коли я ще грав за юнаків Боруссії із Менхенгладбаха, Ігор Добровольський
здорово виступав за Фортуну. Та й Сергій Юран теж.
- Ще на початку 2000-них Бундеслігу
недооцінювали, зараз же її вважають чи не найбільш видовищним чемпіонатом
Європи. Раніше цей потенціал було видно?
- Скільки себе пам'ятаю, німці завжди щось
вигравали, і до місцевого чемпіонату було відповідне ставлення. Може бути, в
Іспанію та Італію їхало більше зірок, але в цілому чемпіонат Німеччини ніколи
не поступався Ла Лізі та Серії А. У першій взагалі лише дві команди грають,
інші "колупаються".
- Поява у Баварії такого серйозного
конкурента, як дортмундська Боруссія, вплинула на інтерес до Бундесліги?
- Зараз Боруссія, п'ять років тому таким
конкурентом був Вердер. Баварія - клуб із великими традиціями, бюджетом та
ім'ям. Але якщо взяти останні вісім років, то чемпіонами ставали і Дортмунд, і
Бремен, і Штутгарт, і Вольфсбург. Так що Бундесліга не обмежується Баварією.
Хоча майбутнє чемпіонство мюнхенців у цьому сезоні сумнівів у мене не викликає.
- Фортуна жваво розпочала чемпіонат, у перших
п'яти матчах взагалі не пропускала. Що ж сталося у грі з Баварією, яка
відвантажила у ворота вашого клубу п'ять м'ячів?
- Це різниця у класі, у рівні футболістів. Те,
що проходило з іншими командами, з Баварією не пройде. Мюнхенці на десять голів
сильніші, що вони й довели на полі.
- Ваш нинішній клуб грає в оборонний і
прагматичний футбол. Вам не нудно?
- Якщо чесно, мені важко. Раніше я виступав лише
за клуби, які вирішували великі завдання і грали у більш атакуючий футбол.
Відповідно, партнери теж були сильнішими та майстернішими. Зараз все трохи по іншому.
Намагаюся знайти себе в команді і допомогти їй. Але поки що це дається нелегко:
я не звик грати постійно від оборони, мені важко бути без м'яча.
- У Фортуні ви отримуєте не так багато
ігрового часу, тому що тут теж не до кінця все зрозуміло?
- Я думаю, так. У нас хороші відносини із
тренером, постійно з ним спілкуємося. Він від мене дещо вимагає, говорить своє
бачення футболу, я йому - своє. Пояснюю, що мені важко і незвично. Але водночас
розраховую вникнути у всі тонкощі і допомогти Фортуні закріпитися в Бундеслізі.
- Усі новачки Бундесліги досить зухвало
стартували і наробили чимало галасу. Про що це говорить?
- Не потрібно по початку першості робити
висновки, оскільки тут усе швидко може мінятися: виграв пару матчів - піднявся
вгору, поступився - спустився вниз. Хоча Айнтрахт дійсно дуже здорово
стартонув, та й ми не осоромилися.
- До чого прагне нинішня Фортуна?
- Перше і останнє завдання: залишитися в
Бундеслізі. Команда має невеликий бюджет і сильно оновилася, тому вимагати чогось
серйозного від неї варто. Якщо вдасться зберегти прописку, напевне, команда
буде зміцнюватися і вже думати про щось більше. Може, спонсори серйозні
з'являться.
- Охарактеризуйте кожен із клубів, за який
доводилося грати в Німеччині.
- Коли я лише починав у Гладбаху, підібралася
дуже сильна команда, з іменами та чималою кількістю збірників. Велика удача, що
мені вдалося потрапити в такий колектив у молодості, оскільки було на кого
дивитися і в кого вчитися. Між іншим, клуб із Менхенгладбаху за традиціями поступається
лише Баварії. Причому Боруссії чомусь дико не щастило: спочатку ми ледве не
вилетіли, наступного року - таки опустилися у другу Бундеслігу.
Потім був Майнц, про який ніхто не знав. Мені
здається, в Україні про нього заговорили лише після того, як я перейшов туди.
Команда тоді врятувалася від вильоту у третій дивізіон, але потім почала
підніматися вгору. Багато в чому завдяки появі біля керма Юргена Клоппа, який
зміг прищепити Майнцу атакуючий і видовищний футбол.
Після цього я опинився в Кельні, також у клубі
з великими традиціями, великим стадіоном. Головним завданням було якомога довше
затриматися у Бундеслізі, будувати команду і прагнути до Європи. На жаль, цього
не вийшло. Було багато амбіцій, але почалася тренерська чехарда, чез що
закріпитися в еліті не вдалося.
Поборотися за щось серйозне нарешті довелося у
Байєрі - клубі, який завжди претендує на найвищі місця і стабільно грає у
єврокубках. Тоді пішов Емерсон, Баллак, Зе Роберто виїхали до Мюнхена, у Байєрі
ж створювали майже нову команду. Мене брали як третього нападаючого, але
роботою і бажанням я довів своє право грати в основному складі. Провів три дуже
красивих сезони, отримував задоволення від футболу, спробував на смак Лігу
чемпіонів.
- Перебувати і жити в Німеччині вам
найкомфортніше?
- Якщо чесно, то до кінця до Німеччини я так і
не звик. Хоча звучить це дивно після стількох років, проведених тут. Причому
відмінно знаю мову, мені добре відомий місцевий менталітет. Але вдома мені
краще, як не крути.
- До чого найскладніше звикнути у Німеччині?
- Найбільш дивне і незрозуміле для мене - це
коли з тобою сидить людина, сміється, розмовляє, а потім виходить, дзвонить до
поліції і здає тебе з усіма нутрощами. У Німеччині це дуже часто трапляється.
Наприклад, везеш когось додому на машині, причому розмовляючи за кермом по
телефону. Людина легко може подзвонити до поліції і розповісти про цей
"злочин", щоб тебе оштрафували.
- Одноклубників теж можна віднести до таких
людей?
- Звісно. Якщо ти запізнюєшся на тренування на
кілька хвилин, хлопці легко можуть побігти до тренера і розповісти про це, щоб
на тебе наклали штраф.
- В Англії таке буває?
- Ні, в Англії такого не існує. Але до
Британії я більше не поїду.
Чому? Раніше Андрій Воронін розповів про своє життя в Англії та гру за Ліверпуль.
За матеріалами: Спорт сегодня