Захисник Динамо Євген Макаренко поділився своїми емоціями після повернення у стрій від отриманої травми.
- Женя, вітаємо з довгоочікуваним поверненням! Які емоції відчуваєш?
- Дуже дякую! Насправді я дуже довго чекав цієї миті. І ось, нарешті, повернувся на поле, можна сказати, повернувся в сім'ю. Для мене це має дуже велике значення. Слава Богу, що я вже приступив до фінального етапу моєї реабілітації, що вийшов на футбольне поле. Поки що відчуваю себе не на максимумі кондицій. Але дай Бог, щоб з кожною грою я додавав і незабаром повернувся до тієї колишньої форми, а то і став ще сильнішим, щоб приносити перемоги улюбленому клубу і радість уболівальникам.
- Зараз ти тренуєшся ще з певними обмеженнями, зокрема обмежуєш себе у стрибковій роботі?
- Так, у мене є невеликі обмеження. Я ще сам переживаю. У голові, в підсвідомості у мене ще залишилося відчуття, що вистрибувати з тієї ноги мені не хочеться, якийсь дискомфорт я ще відчуваю. Але, думаю, з часом це піде, наша дружна команда і тренерський штаб мені допоможуть, все зроблять для того, щоб ці побоювання якнайшвидше розвіялися.
- На початку гри з Легією у Динамо вистачало оборонної роботи. Команда успішно витримала цей натиск?
- Звичайно, адже ми тренуємо перестроювання, у нас багато тактики на тренуваннях. Граємо компактно, кожен один одному допомагає, кожен один одного страхує. Це ми і демонстрували в перші хвилин двадцять, коли команда-суперниця більше володіла м'ячем. Потім ми вже взяли гру в наші руки і володіли ініціативою, створюючи гольові моменти.
- Вражають твої підключення до атак, коли ти «борозниш» всю ліву бровку. Цей навик не забувається?
- Хотілося б цей навик розвивати і примножувати, але на даний момент я ще не можу сказати, що я використовую свої сильні якості. Я підключаюся дуже багато, але зараз я ще побоююся на максимальних зусиллях йти вперед, тому що у мене ще трішки «дискомфортить» нога. Дай Бог, щоб найближчим часом все це пішло.
- Поки ти був відсутній, рівень конкуренції на твоїй позиції зріс...
- Я вважаю, що конкуренція - це завжди ріст. Добре, що на одну позицію є відразу кілька футболістів, які тільки допомагають тобі стати сильнішим, і ти повинен працювати з подвоєною мотивацією, щоб конкурувати і потрапляти в основний склад.