Головний тренер харківського Металіста Олександр Севідов розповів про шанси збірної України у відборі, ситуації в клубі, а також про роль президентів клубів для успішного функціонування команди.
- Олександре Володимировичу, як оціните шанси збірної України на потрапляння на Євро-2016, враховуючи ситуацію, що склалася у відбірковій групі?
- Чесно сказати, буде дуже важко вийти. Іспанія може бути і не мотивованою, але це дуже грізний суперник. Завжди хочеться вірити в краще і побачити заслужений вихід нашої збірної на Євро-2016.
- Останнім часом багато говорилося про долю запорізького Металурга. Як ви відреагували, коли дізналися, що цей клуб може припинити існування? І як ставитеся до таких ситуацій?
- Можна тільки пожартувати: прикро. Всі знали, що ситуація непроста, але Металург ніколи не відрізнявся захмарними зарплатами або невиконанням зобов'язань. Були труднощі, про це всі знали, але він був стабільним. Тому чутки про його можливе зникнення стали для нас шоком. Неприємно, коли клуби зникають, а удвічі неприємно, коли це відбувається в обласних центрах. Всі футбольні люди дуже негативно сприйняли цю інформацію. Хочеться, щоб це пройшло повз нас. Я сподіваюся, що нас пронесе.
- А яка ситуація в Металісті нині? Чи все стабільно?
- Ви знаєте, щойно пообіцяв керівникам клубу, що не буду розкривати інформацію про фінансовий стан Металіста. Тому можу сказати, що футбольна робота проводиться у штатному режимі. Дублюючий склад зіграв внічию з Іллічівцем, ми готуємося до наступних ігор. Я абсолютно не скаржуся, віддаю собі оцінку, що всій країні дуже важко. Ми не Іспанія, там трошки інше життя. Людям у нас багато в чому не до футболу. Але, на мій погляд, це якраз віддушина - можна виплеснути емоції, повболівати за своїх, відволіктися від поганих думок. Завдяки нашим клубам у єврокубках і збірній, ми ще, як кажуть, у грі.
- Враховуючи таку непросту ситуацію, наскільки важливу роль сьогодні в клубах відіграють власники? Кого б ви могли поставити в приклад як людину і слова, і діла?
- Я буквально нещодавно сказав, що президенти клубів - люди непрості. Але є люди, слово яких означає набагато більше, ніж підпис під яким-небудь контрактом. Ось простий президент Петро Димінський? Ви, напевно, знаєте, що ні. Але коли я прийшов у Карпати, мені сказали, що він така людина, яка якщо скаже, що зробить, то він справді зробить. А якщо не скаже, то може і не зробити, адже він не обіцяв. Це багато означає. З таким президентом я стикався в донецькому Металурзі. Я жодного контракту не обговорював. У нас з Олегом Мкртчяном були серйозні і довірчі стосунки. Не з чуток я знаю і про Рината Ахметова - він теж людина і слова, і діла. Можу тільки хороше сказати про Ігоря Суркіса, він теж дуже багато вкладає в клуб. От якщо уявити собі, що Коломойський, Суркіс і Ахметов відмовляться від футболу, то в нас його в країні не буде. Те, що на цих людях тримається український футбол, - поза всякими сумнівами.
- До речі, саме сьогодні виповнюється 19 років, як Рінат Ахметов став президентом Шахтаря. Чого, на вашу думку, вдалося досягти клубу за цей період? І яке майбутнє його чекає при не найсприятливіших умовах в країні?
- Хоч я і вихованець донецького Шахтаря і корінний донеччанин, але скажу так: у нас в країні 20 років тому був один великий клуб - київське Динамо. Зараз у нас їх два - донецький Шахтар і київське Динамо. На мій погляд, левова частка в цьому - роль Рината Ахметова, який зруйнував гегемонію київського клубу. Якби не він, то ми б не досягли таких успіхів у новітній історії. Мені дуже шкода, що таке нині відбувається з моїм рідним містом, що Шахтар грає не вдома. Недарма Рінат Леонідович 19 років очолює цей клуб. Я впевнений, що його найбільша мрія - повернутися на Донбас Арену. Багато говорять про її енергетику. Напевно, ви не гірше за мене знаєте, що коли Донбас Арена починає співати "Сплять кургани темні", то мурашки біжать по шкірі. Це звучить як гімн Ліги чемпіонів. І тому я можу тільки уявити, як же не вистачає Шахтарю ось цієї атмосфери. А ще я хотів би сказати, що не так давно був день народження у Рината Леонідовича. Багато теплих слів було сказано, а я зі свого боку хочу побажати йому здоров'я, терпіння і бажання йти вперед в ногу з донецьким Шахтарем. Навіть уявити собі не можу Шахтар без його нинішнього президента. Я щиро вірю, що Шахтар повернеться на Донбас Арену і з таким президенті продовжить розвиватися на благо українському футболу і радувати своїх уболівальників. Повернення відбудеться не в найближчій перспективі, але іншого шляху я просто не бачу.