ISPORT.ua разом з партнером проекту, Carlsberg, продовжує цикл, присвячений історії Червоних.
XXI століття Ліверпуль відкривав зі змінним успіхом. За Жерара Улья мерсисайдці виграли аж шість трофеїв, проте головні титули французу так і не дісталися. Навіть перемоги в Кубку і Суперкубку УЄФА не могли компенсувати невдачі в Лізі чемпіонів і АПЛ - у турнірах, які «червоній команді» не корилися з кінця 80-х. Поки мерсисайдці не наважилися істотно освіжити команду.
Влітку 2004 року Жерар покинув Енфілд. Причому, зробив це не найкращим чином. І справа не тільки в результатах. Француз став втрачати довіру не тільки керівництва, а й уболівальників. До того ж, через відсутність претензій на серйозні трофеї, Ліверпуль покинув головний голеадор команди Майкл Оуен (його переманив Реал).
Керівництво клубу вирішило запросити ще одного наставника з материка. Ліверпуль очолив Рафаель Бенітес, який напередодні виграв Кубок УЄФА з Валенсією. Іспанець відразу вирішив провести трансферну кампанію, яка викликала чимало запитань. Рафа, в основному, зробив акцент на своїх співвітчизників, придбавши маловідомих на той момент Хаві Алонсо, Луїса Гарсію, Хосемі і Мігеля Нуньєз. На заміну Оуену Бенітес прикупив Джібріля Сіссе і Фернандо Морьєнтеса, які показали себе у Франції за Осер і Монако відповідно.
Спочатку призначення Бенітеса здавалося авантюрою. Ліверпуль демонстрував посередні результати в АПЛ і ніяк не міг добути більше двох перемог поспіль. Більшість експертів відзначають, що причиною такого спаду стало не тільки призначення Рафи, а й відсутність Майкла Оуена. Про боротьбу за чемпіонство «червоним» знову довелося забути, тому фанати покладали надії на кубкові турніри. Тут Рафа і показав себе у всій красі.
У Кубку Ліги Ліверпуль дійшов до фіналу, але головне досягнення «червоних» було в Лізі чемпіонів. Мерсисайдці почали шлях з третього кваліфікаційного раунду, який насилу здолали в битві з австрійським ДАКом (2:0; 0:1). У групі ж англійці виглядали впевнено на своєму полі, за рахунок чого і заскочили на поїзд у плей-офф ЛЧ. Визначальною стала битва проти Олімпіакоса в останньому турі.
Команді Бенітеса потрібно було не просто перемагати, а й перекривати мінімальну поразку від греків у другому турі. На Енфілді мерсисайдці пропустили в першому таймі від Рівалдо, проте в другому таймі Ліверпуль зумів відзначитися тричі. Вирішальним став гол Стівена Джеррарда за три хвилини до фінального свистка. Саме в той момент стало очевидно, що англійці можуть високо застрибнути в плей-офф.
Команда продовжувала буксувати в чемпіонаті Англії, страждаючи через велику кількість новачків і відсутність лідера в атаці. Втім, в Ліверпулі були свої лідери в півзахисті. Мова, безумовно, про Йоні-Арне Ріїса, Джейма Каррагера і Стівена Джеррарда. Ну а до плей-офф прижилися до команди і Луїс Гарсія з Хаві Алонсо. В 1/8 фіналу Байєр був пройдений, що називається «не дивлячись», і саме Луїс Гарсія приклався до трьох голів команди.
Іспанець допоміг Ліверпулю пройти і стадію чвертьфіналу. Ювентус виглядав явним фаворитом пари, але домашня перемога 2:1 завдяки голам Хююпяя і Гарсії дозволили «червоним» вийти в півфінал. І як ви думаєте, хто знову став героєм Ліверпуля в битвах з Челсі? У двох іграх був забитий лише один гол, і записав його на свій рахунок якраз Гарсія. Той забитий м'яч до сих пір називають «голом-фантомом», оскільки не було гарантії, що м'яч повністю перетнув лінію воріт. Про VAR на той момент ще ніхто не чув.
Весь шлях Ліверпуля до фіналу супроводжувався нелогічністю і якоюсь містикою. Ніхто не міг повірити, що не найбагатша кадрами команда після зміни тренера і втрати головного бомбардира в міжсезоння дійде до фіналу в Стамбулі. Здавалося, що на цьому Ліверпуль і зупиниться, оскільки протистояти довелося вкрай потужному Мілану з Мальдіні, ШевченкоМ, Креспо, Гаттузо, Індзагі і Зєєдорфом у складі.
Втім, не дарма той Ліверпуль називали нелогічним. «Червоні» з тріском програли перший тайм, пропустивши три м'ячі (гол Мальдіні на старті і дубль Креспо). Здається, «россонері» вже святкували в перерві 7-ий тріумф у турнірі для клубу. Для Ліверпуля все виглядало сумно. Крім трьох пропущених м'ячів, команда втратила в першому таймі основного форварда Гаррі К'юелла, а в перерві - правого бека Стіва Фінна. У роздягальні панувала повна вакханалія.
"Хлопці, якого хрена? Ми, взагалі, виходили на поле?" - обурювався діями оборони капітан команди Стівен Джеррард.
"Чому Кака так легко проходив нашу оборону?", - дивувалися Алонсо і Хююпяя.
"Коротше, головне не програти 0:5", - вже практично здався Джеймі Каррагер.
Однак команду заспокоїв і налаштував Рафаель Бенітес. Команда прислухалася до іспанця, який встиг завоювати авторитет в Ліверпулі. Важко було не вірити в Рафу, який довів команду до Стамбула. Першим планом Бенітеса було випустити другого форварда Сіссе в пару до Барошу, змінивши Траоре. Джиммі грав на лівому фланзі оборони, але на його місце спокійно міг опуститися Ріїсе.
Однак несподівано карти сплутала звістка про пошкодження Фінна. Основний правий захисник отримав травму паху і, незважаючи на своє бажання продовжити гру, повинен був поступитися місцем на полі Хамані. "Червоні" повірили в себе саме завдяки Бенітесу. В той момент у роздягальні він був єдиним спокійною і врівноваженою людиною. Цей настрій в результаті передався і футболістам.
"Не вішайте носи, хлопці. Не забувайте, що ви граєте за Ліверпуль. Ви зобов'язані тримати удар заради уболівальників. Футболіст Ліверпуля ніколи не опустить голову. Необхідно вірити в те, що зможете все змінити. Дайте собі шанс стати героями!" - такими були останні слова іспанця перед виходом на другий тайм.
Вже до 60-ї хвилини рахунок був рівним... Мабуть, не обов'язково описувати, як саме Ліверпуль забивав, це було другорядним. Вихід Хаманна дозволив команді перейти на гру в три захисники, що дозволило англійцям стримувати Гаттузо і Пірло, а з ними і не давати простору Шевченку з Креспо. В атаку замість очікуваного Сіссе був відправлений Джеррард. Ну і сам Мілан поплив, оскільки не очікував такого ривка від Ліверпуля. Після третього м'яча, забитого Хабі Алонсо з добивання після пенальті, гра вирівнялася. "Червоні" змусили Мілан прокинутися і починати все з нуля.
А це було вже не просто... Нова схема Бенітеса давала вкрай мало простору форвардам "россонері". До того ж, на перший план вийшли феноменальні сейви Єжи Дудека, якого складно було називати топ-воротарем. Поляк якимось дивом витягав постріли Креспо і Шевченка, і багато в чому завдяки йому Ліверпуль перевів матч в серію пенальті, де знову Дудек був на висоті.
Навряд чи хтось зможе назвати Єжи більш класним воротарем, ніж Діда. Бразилець був визнаним майстром парирування пенальті і взагалі входив до когорти кращих воротарів свого часу. Однак Дудек зміг виділитися в тій серії 11-метрових. Поляк вирішив смикатися перед ударом суперника, зображуючи танці. Дудек намагався дезорієнтувати суперника, і це в підсумку спрацювало.
Уже перші два удари від гравців Мілана виявилися неточними. Сержіньо відправив м'яч на трибуни, а удар Пірло парирував Дудек. У мерсисайдців неточним виявився лише Ріїсе, а вирішальний м'яч виконав Андрій Шевченко. Українець провів один з найневдаліших матчів у своїй кар'єрі, підсумком якого став посередній удар по центру "з точки".
Бенітес вмить став справжнім героєм Енфілда, і жоден уболівальник Ліверпуля не сумнівався в тому, що іспанець призведе «червоних» до тріумфу в АПЛ. Проте, реальність виявилася значно суворішою. Іспанець продовжив активно вести себе на трансферному ринку. Відразу ж після стамбульського тріумфу Ліверпуль продав Бароша, Діуфа і Шміцера. А «на вхід» Рафа придбав Крауча, Аггера, Рейну, Марка Гонсалеса, Сіссоко і завершального кар'єру Фаулера.
Успіху такі зміни не перенесли. Третє місце в АПЛ і виліт в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів ніяк не могли компенсуватися завоюванням Суперкубка УЄФА і Кубка Англії. Через сезон Бенітес знову довів Ліверпуль до фіналу Ліги чемпіонів, однак Мілан все ж взяв верх. Такі результати давали чергову надію фанатам, що «ну ось тепер-то АПЛ наша». Але, на жаль ... У 2008 році Ліверпуль зупинився за крок до фіналу, пустивши в вирішальний матч Челсі.
Переломним моментом міг стати сезон 2008/2009, коли «червоні» вели відчайдушну боротьбу за чемпіонство з Манчестер Юнайтед і довгий час лідирували. Проте, Бенітес ніяк не міг підібрати ключі до середняків чемпіонату, постійно втрачаючи очки на рівному місці. До того ж, керівництво Ліверпуля внесло свою лепту в невдачу команди, про що ми писали в минулому матеріалі.
Як наслідок, сам Рафа став втрачати авторитет на Енфілді. Тут йому пригадали і відсутність чемпіонства, і бляклу гру, і невиразні трансфери на кшталт Лукаса Лейви, Йоссі Бенаюна, Фабіо Ауреліо і навіть Андрія Вороніна. Як підсумок - 7 місце в сезоні-2009/2010 і наступне звільнення.
Проте, Рафа залишився для Ліверпуля головним творцем «стамбульського чуда» і символом віри в команду до останньої хвилини. У наступних сезонах Бенітес не раз заглядав на Енфілд в ролі головного тренера інших команд і завжди удостоювався бурхливих овацій. Рафа залишається для Ліверпуля тим самим символом чудес, яких на Енфілді не спостерігалося понад 15 років.
Анатолій Дерека, ISPORT.ua