ISPORT.ua разом з партнером проекту, Carlsberg, продовжує цикл, присвячений історії Червоних.
Майкла Оуена точно не можна назвати найвидатнішим гравцем і нападаючим Ліверпуля. В історії цієї команди було безліч яскравих форвардів, які вражали уболівальників куди більше - Іан Раш, Фернандо Торрес, Луїс Суарес... Проте, Оуен залишається унікальним для мерсисайдців. Англієць став єдиним, хто виграв Золотий м'яч у футболці Ліверпуля.
Більше того, крім Майкла, лише четверо гравців мерсисайдської команди коли-небудь потрапляли до трійки призерів даної нагороди - Кенні Далгліш в 1983 році, Стівен Джеррард в 2005 році, Фернандо Торрес в 2008 році і Вірджіл ван Дейк в минулому. І хіба що голландець реально був близький до завоювання Золотого м'яча. Однак тріумф Мессі дозволив Оуену залишитися унікальним для Ліверпуля.
Майкл часто зізнавався, що «червоні» були його єдиною рідною командою. Хоча по життю його багато пов'язувало з принциповими суперниками Ліверпуля. Оуен народився в багатодітній родині в Честері. Його батько був не тільки фанатом Евертона, але і його колишнім гравцем (1966-1970). Правда, в складі «ірисок» він провів лише дві гри, а протягом кар'єри найбільше запам'ятався з Честера і Рочдейла.
У дитинстві Майкл любив відвідувати саме «Гудісон Парк», захоплюючись прекрасною грою команди Ховарда Кендалла. 80-ті роки минулого століття як раз були успішними для Евертона. Команда здобула 8 титулів, серед яких два чемпіонства і перемога в Кубку володарів кубків-1 985. Проте, батько не бачив сина в футболі і намагався прищепити йому любов до боксу. Однак це заняття не прижилося для Майкла, який весь час думав про кар'єру футболіста.
У результаті Террі послухався сина і віддав його в місцеву футбольну школу, яку порадив його друг. Там в Майклові відразу побачили швидкість і техніку гравця, підкріплену прекрасним мисленням. Результативність форварда вражала місцевих тренерів і незабаром про юного бомбардира знали безліч скаутів різних клубів. В одному з сезонів Оуен забив 24 голи в 34 іграх і отримав запрошення на новий турнір, який відвідують представники топ-клубів.
Там Майкл також вразив, забивши сім м'ячів, чим заслужив запрошення від скаутів МЮ, Арсеналу, Челсі і Ліверпуля. Важко сказати, що саме привернуло батька Оуена в Ліверпулі, але свій вибір він зробив саме на користь цієї команди. Хоча сам Майкл не розгубив свою любов до Евертону і свого кумира Гарі Лінекера.
Втім, до «червоних» Оуен не мав ненависті. Варто все ж зазначити, що Евертон важко назвати саме «ворогом» Ліверпуля. Сусіди по Мерсисайду завжди відчайдушно змагаються один з одним і протистояння їх виходять вкрай принциповими. Але ось до ненависті справа практично не доходила. Таким чином, любов до Евертона не заважала Оуену захоплюватися прекрасним Ліверпулем 80-х з Кенні Далглішем на чолі.
У 12 років Майкл в результаті перейшов в академію Ліверпуля і вже через п'ять років дебютував за першу команду. За пару турів до фінішу АПЛ сезону-1996/1997 Оуен вийшов в грі проти Вімблдона і відзначився в першій же грі. Правда, його команда програла 1:2 і втратила шанси на чемпіонство.
Ну а наступний сезон став для Майкла проривом. Гравець завоював собі місце в основі і забив 23 голи за сезон, з яких 18 - в АПЛ. Це дозволило йому стати найкращим бомбардиром ліги разом з Діоном Дабліні (Ковентрі) і Крісом Саттоном (Блекберн). Правда, Ліверпуль став лише третім, відставши від Арсенала на 13 очок. З іншого ж боку, Майкл вперше зіграв за збірну Англії, ставши її наймолодшим дебютантом в історії (пізніше цей рекорд побив Тео Уолкотт в 2006 році).
У сезоні-1998/1999 в Ліверпуль прийшов Жерар Ульє, однак на форварді це не позначилося. Майкл знову забив 18 голів і розділив лідерство в бомбардирських перегонах з Джиммі Флойдом Хассельбанком (Лідс) і Дуайтом Йорком (МЮ). Правда, на цей раз «червоні» фінішували аж сьомими. За Ульє Ліверпуль в принципі був далекий від чемпіонства, однак прекрасно показував себе в кубкових іграх.
Переломним для Майкла став сезон-2000/2001. Оуен довго відновлювався від важкої травми і навіть якийсь час змушений був просидіти на лаві запасних. Проте, в кінцівці сезону Майкла прорвало. Спочатку форвард оформив дубль у ворота Роми і допоміг своїй команді пройти в 1/4 фіналу Кубка УЄФА. Ну а в фіналі Кубка Англії Оуен оформив дубль у ворота Арсеналу, принісши своїй команді трофей. Кубок УЄФА також підкорився мерсисайдцям за підсумками божевільного фіналу з Алавесом (5:4). «Вишенькою» на торті стали переможні голи в Суперкубку Англії в ворота МЮ і Суперкубку УЄФА в ворота Баварії.
Саме таким чином Оуен і заслужив право стати першим володарем Золотого м'яча в футболці Ліверпуля. Можна сказати і те, що у Майкла майже не було конкурентів. У 2001 році не проводився ні чемпіонат світу, ні чемпіонат Європи, а в фіналі ЛЧ Баварія здолала Валенсію. У голосуванні за нагороду Майкл випередив Рауля Гонсалеса і Олівера Кана.
Проте, Рауль і Кан були лише лідерами відмінного механізму в своїх клубах. А ось Оуен настільки сильно виділявся в своїй команді, що помітити його на контрасті з іншими гравцями Ліверпуля було найпростіше. Незважаючи на наявність якісних гравців атаки (Фаулер, Джеррард, Хескі, Макаллістер), саме Майкл «робив різницю».
Після того феєричного сезону Ліверпуль багато став сприймати як фаворита АПЛ на наступний сезон. Але все ж та команда була більше кубковою. Підопічні Ульє відчайдушно намагалися нав'язати Арсеналу боротьбу, проте в підсумку завершили сезон другими. Проте, сам Оуен як не знижував свою планку, так і залишався на рівні. За сім сезонів на «Енфілді» він лише раз забив менше 20 голів за сезон (1999/2000), коли травма змусила його на якийсь час забути про футбол. В іншому ж Майкл рвав і метав.
Можливо, саме нездатність Ліверпуля відповідати амбіціям Майкла вплинула на подальшу кар'єру англійця. На «Енфілді» Оуен був іконою і йому прощали будь-яку можливу помилку. Саме завдяки виступам за Ліверпуль гравець так рано дебютував за збірну і був її постійним гравцем. Більш того, відразу після першого виклику в збірну в 1998 році Майкл був включений Гленном Ходдлом в заявку на французький Мундіаль. Там Оуен в основному виходив на заміну, проте все одно відзначився двома голами і забитими 11-метровим в серії пенальті з Аргентиною.
Оуен їздив зі збірною і на наступні великі турніри, які не залишав без забитих голів (один точний удар на Євро-2000, два - на ЧС-2002 і один на Євро-2004). Можливо, саме це дозволило Майклу почати пошуки нової команди, з якою він міг би боротися не тільки за чемпіонство, а й за Лігу чемпіонів. А тут ще й Ліверпуль залишив Ульє, який так вірив в Майкла... Як підсумок, у 2004 році Оуен спокусився пропозицією Реала і покинув свою рідну команду.
Тут-то доля і надломила кар'єру «золотого англійця». У Мадриді нападаючий став лише частинкою «Галактікос», де в ньому не бачили гравця основи. Ще б пак, зважаючи на конкуренцію з Раулем, Роналдо і Мор'єнтесом на вістрі ... Та й типаж Оуена куди більше підходив Ліверпулю, ніж Реалу, який робив ставку на потужних гравців попереду. Швидкість Оуена в Іспанії не була оцінена по заслугах.
З Реалом гравець не виграв ні трофея. А враховуючи, що паралельно в цьому ж сезоні «його» Ліверпуль зумів здивувати Європу і виграти Лігу чемпіонів під керівництвом Рафи Бенітеса, у Оуена напевно був привід кусати собі лікті. Свої 16 голів в мадридській команді Майкл все ж забив. Однак вже влітку 2005-го форвард захотів повернутися на Туманний Альбіон. Тут і підметушився Ньюкасл, який пішов на власний рекорд, щоб придбати Оуена в пару до Ширера. Майкл коштував «сорокам» 17 мільйонів фунтів.
Правда, травми стали знову дошкуляти гравцю. У перший же сезон Оуен зіграв лише в 11 матчах, в яких відзначився аж 7 разів. Наставник збірної Англії Свен-Еран Ерікссон не побоявся внести гравця в заявку на німецький Мундіаль, проте все в підсумку закінчилося для Оуена невдало. Провівши два «сухих матчі» в групі, Майкл порвав «хрести» в третьому матчі (зі шведами) і змушений був забути про футбол на довгий термін.
Повноцінно повернутися гравець зміг лише в сезоні-2007/2008, хоча через травму він все так же нечасто грав. І все ж 23 голи в своїх останніх двох сезонах на «Сент-Джеймс Парк» Оуен забив. Цим він показав, що свій клас він не розгубив. Здавалося, що в такій ситуації Оуен може повернутися в Ліверпуль догравати кар'єру (на «Енфілді» все так само про нього були лише теплі спогади). Але Майкл зумів не просто здивувати уболівальників мерсисайдців, а й викликати у них справжній гнів.
Отримавши статус вільного агента, Оуен поставив свій підпис під контрактом з Манчестер Юнайтед. На «Олд Траффорд» форвард бачили лише опцію для посилення по ходу матчу, нишком сподіваючись на повернення форми «того самого» Оуена. Дива не сталося, але 25 голів за три сезони Майкл все ж забив. Ах так, ще він виграв АПЛ в сезоні-2010/2011, але в тому МЮ рулили зовсім інші гравці. Про Оуена-бомбардира вже практично забули.
Англієць закінчив кар'єру в сезоні-2012/2013, відігравши останній рік в Сток Сіті (один гол у 9 іграх). Все ж Майкл запам'ятався саме гравцем Ліверпуля, де він і провів свої кращі роки. Його рішення залишити «Енфілд» в 2004-му стало визначальним для його кар'єри. Хто знає, чого домоглися б мерсисайдці з Оуеном і як би склався його шлях у футболі, якщо б Майкл повірив в Рафу Бенітеса і затримався в команді.
Проте, Ліверпуль все ж зміг пробачити Оуену не тільки за відхід в Реал, але і за кар'єру в МЮ. Останнім часом Майкл працював послом в клубі, поєднуючи роботу з журналістикою. Можливо, для багатьох уболівальників команди форвард і залишиться зрадником, однак англійці запам'ятають Оуена виключно як надталановитого форварда. І це правильно, адже Майкл був дійсно унікальною персоною для Ліверпуля.
Анатолій Дерека, ISPORT.ua
Новини від Корреспондент.net у Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet