ISPORT.ua разом з партнером проекту, Carlsberg, продовжує цикл, присвячений історії "червоних".
Протистояння Ліверпуля і Манчестер Юнайтед можна сміливо називати одним з найпопулярніших в світі. Його навіть називають «Північно-західним дербі», нехай команди і представляють різні міста. Втім, останнім часом значення слова «дербі» виглядає досить розпливчасто і вже не означає суперництво команд з одного міста. Хоча мерсисайдці і манкуніанці перебувають по сусідству. Відстань між містами становить всього 49 кілометрів.
Ці міста змагалися давно, ще до появи клубів в кінці XIX століття. Вони є найбільшими містами свого регіону. Манчестер є індустріальним «серцем» Англії і навіть став центром промислової революції, коли виробництво переходило від ручного до машинно-фабричного. Ліверпуль же був головним портом Англії, до якого заходили кораблі з Америки і країн Європи.
Після прокладення Манчестерського каналу в обхід Ліверпуля в 1894 році кількість робочих місць в порту знизилася, що вилилося в кризу і ще більш принципове суперництво між містами. Це відбилося і на командах, які стали принциповими суперниками з перших же днів заснування. Що цікаво, суперництва Евертона і Манчестер Сіті це не стосувалося. «Сині» команди були менш успішними і мали куди менш місткі стадіони. У Ліверпуля було своє внутрішньоміське дербі з «ірисками», у МЮ - своє «манкуніанське». Однак до принциповості міжміської битви найкращих команд міста їм було далеко.
У різні періоди існування кожна команда встигла відчути себе гегемоном місцевого футболу. До Другої світової війни Ліверпуль виступав трохи краще, після неї - МЮ скоротив відставання від мерсисайдців за титулами. Це було пов'язано з приходом на тренерський місток Метта Басбі, який, до слова, до цього пограв за Ліверпуль. За цей час клуб встиг пережити і Мюнхенську трагедію в 1958 році, і низку чемпіонств в країні, і падіння Ліверпуля у Другій дивізіон і тріумф в КЕЧ в 1968 році.
Ситуація змінилася в 70-80-і роки, коли Ліверпуль захопив панування в англійському футболі. За цей час команда під керівництвом Білла Шенклі, Боба Пейслі, Джо Фегана і Кенні Далгліша завоювала 11 чемпіонських, 5 Кубків Англії, 4 Кубки європейських чемпіонів, а також два Кубки і один Суперкубок УЄФА. Знаменита «Boot Room», заснована Біллом Шенклі, давала результат незалежно від того, хто був біля керма команди. Коли Ліверпуль здобув трофей в 1990 році і довів показник за тріумфами в чемпіонаті до 18-ти, МЮ залишалося лише заздрісно дивитися знизу на мерсисайдців і очікувати кращих часів. У «червоних дияволів» таких титулів було всього сім...
Однак на «Олд Траффорд» виявилася та сама особистість, яка ознаменувала відродження Юнайтед і зміну в розстановці сил в Англії. Алекс Фергюсон довго запрягав в МЮ, але результат виявився неймовірним. Успіхи манкуніанців наклалися і на спад в Ліверпулі. Після тріумфу в 1990 році і відходу Далгліша рік потому на «Енфілді» не виявилося спадкоємця Короля Кенні, який би продовжив справу великих тренерів. Саме момент відходу Далгліша фанати і називають датою смерті «Boot Room».
Після утворення АПЛ в 1992 році Манчестер Юнайтед вигравав трофей за трофеєм і до початку 00-х підібрався до Ліверпуля на відстань п'яти чемпіонських титулів. Так, вболівальники визначали кращого в принциповому протистоянні саме за допомогою кількості чемпіонських нагород. Європейські успіхи мерсисайдців і «червоних дияволів» були престижні, приємні, але все одно другорядні. Не змінили ставлення уболівальників ні тріумф МЮ над Баварією в фіналі ЛЧ-1999 (два голи в компенсований час), ні божевільне «Стамбульське диво» в фіналі ЛЧ-2005, коли Ліверпуль відігрався з рахунку 0:3 і виграв серію пенальті.
У 2002 році Алекс Фергюсон виголосив свою знамениту фразу, яка показала, що його головною метою на «Олд Траффорд» є випередження Ліверпуля за кількістю чемпіонських титулів. Коли його запитали про боротьбу за чемпіонство-2002/2003 з Арсеналом, шотландець красномовно відповів: «Моя найбільша проблема - це не те, що відбувається в даний момент. Моїм головним викликом було скинути Ліверпуль з їхнього грьобаного сідала. Так можете і надрукувати».
Поступово обидві команди вибилися в список найбільш титулованих клубів Англії, залишивши лондонські Арсенал, Челсі і Тоттенхем далеко позаду. Принциповість протистояння притягувала не тільки кращих футболістів країни, а й інвесторів, які були небайдужими до «Північно-західного дербі». У 00-ті роки Ліверпуль піднісся і навіть виграв Лігу чемпіонів з Кубком УЄФА. Однак на внутрішній арені мерсисайдці обмежувалися лише внутрішніми трофеями. Навіть успіхи Арсена Венгера з Арсеналом і Жозе Моуріньо з Челсі не могли перешкодити великому шотландцеві дістатися своєї мети.
Сталося це в сезоні-2008/2009, коли Манчестер Юнайтед вперше за довгий час вів боротьбу за чемпіонство саме з Ліверпулем. Команда Рафаеля Бенітеса досить впевнено йшла по сезону і зазнала лише дві поразки. Більш того, в очних битвах з «червоними дияволами» команда іспанця святкувала дві перемоги. Особливо яскравим вийшов тріумф в березні 2009 року на «Олд Траффорд», коли мерсисайдці пропустили першими (від Роналду з пенальті), але у відповідь вбили у ворота ван дер Сара 4 голи.
Втім, команда Бенітеса чимало очок втратила в іграх з середняками турнірної таблиці, що коштувало в результаті їй чемпіонства. Саме таким чином МЮ випередив суперника на чотири очки і заробив свій 18 титул кращої команди Англії, розділивши «сідало» з мерсисайдцями. Після цього Ліверпуль впав в чергову кризу, пов'язану з відходом Рафи Бенітеса і порятунком американськими бізнесменами від банкрутства. Ну а Манчестер Юнайтед був якраз на піку, завоювавши ще два чемпіонства в наступні 4 роки. Що цікаво, за цей же час команда Фергюсона двічі вийшла в фінал Ліги чемпіонів.
Якими б не були результати команд, вболівальники завжди з ненавистю ставилися один до одного. Обидва клуби мають найбільшу в Англії фанатську базу і є найпопулярнішими командами з Туманного Альбіону в усьому світі. Крім того, серед гравців нерідко проскакували ворожі ноти. Вейн Руні, Стівен Джеррард, Джеймі Каррагер, Гарі Невілл неодноразово заявляли про неприязнь до принципового суперника. А расистський скандал між Луїсом Суаресом і Патріса Евра в 2011 році ще більше загострив атмосферу між командами. Ну а легендарна фраза Робіна ван Персі на адресу Стівена Джеррарда «Де твоя медаль АПЛ?» і зовсім назавжди увійшла в історію футболу. Принциповість підкреслював ще й той факт, що за всю історію команди здійснили тільки 9 прямих трансферів. Причому, останній (Філ Чіснел з МЮ в Ліверпуль) був здійснений аж в 1964 році!
Після відходу сера Алекса Фергюсона в 2013 році вболівальники мерсисайдців очікували різке падіння «червоних дияволів». Так і сталося. Більш того, в наступному ж сезоні Ліверпуль під керівництвом Брендана Роджерса знову повернувся в чемпіонську гонку і був близький до того, щоб змінити вже набридлу цифру «18» в графі чемпіонство. Проте, хай МЮ не міг (і досі не може) нав'язати пряму конкуренцію Ліверпулю, для мерсисайдців з'явився новий камінь спотикання. Теж манкуніанського походження.
Купівля Манчестер Сіті арабськими інвесторами утворила в АПЛ нову силу, якої майже не було рівних в минулому десятилітті на Туманному Альбіоні. Своє перше з 1968 року чемпіонство Сіті виграли вже в 2012 році. Це був той самий сезон, коли за «золото» боролися манкуніанські команди. Доля титулу вирішилася в останньому турі, коли команда Роберто Манчіні в грі з КПР зуміла відігратися з рахунку 1:2 і забити два голи в компенсований час. Ну а через два роки «городяни» вже під керівництвом Мануеля Пеллегріні зуміли не пустити до трофею Ліверпуль. Саме з того моменту розпочалася нова глава в «дербі міст».
Безумовно, Манчестер Юнайтед залишається головним подразником для уболівальників «червоних» і до цього дня. Навіть незважаючи на серйозний спад, який не дозволяв «дияволам» боротися за трофей після відходу Фергюсона. Правда, за цей час команди встигли відкрити для себе історію єврокубкових дербі. У сезоні-2015/2016 Ліверпуль і МЮ вперше зустрілися на євроарені один з одним. Правда, той факт, що трапилося це в 1/8 фіналу Ліги Європи, зіграв свою роль. Ліверпуль тоді вийшов переможцем (2:0; 1:1) і навіть дійшов до фіналу, який, втім, програв Севільї (1:3).
Останні сезони АПЛ були пронизані принциповістю протистояння саме Ліверпуля і Манчестер Сіті. Правда, виявлялася вона явно не на трибунах. Битви стали такими в основному завдяки тренерам команд. У сезоні-2013/2014 «практично чемпіонський» Ліверпуль створив Брендан Роджерс і без нього команда б не претендувала на трофей до останнього туру. Ну а з приїздом до Англії Клоппа і Гвардіоли протистояння не залишило байдужим жодного стороннього фаната. Тренери до цього активно суперничали в Бундеслізі, і гер Юрген біля керма дортмундської Боруссії чимало дошкуляв Пепу, який керував місцевим гегемоном Баварією.
Саме протистояння Клоппа і Гвардіоли піднесло фанатам нову версію «Північно-західного дербі», оригінал якого поки втрачає свою привабливість через нестабільність Юнайтед. Втім, одна константа залишається незмінною. Якщо на євроарені Юрген виявляється успішнішим, то у внутрішніх змаганнях Сіті явно домінує. Так було в сезоні-2017/2018, коли Ліверпуль дійшов до київського фіналу, але посів лише 4 місце в чемпіонаті. Так сталося і торік.
Обидві команди показали божевільні результати, набравши майже по 100 очок кожна. Проте, Сіті видав неповторне друге коло, в якому здобув 18 перемог в 19 іграх. Незважаючи на не менше впевнений хід мерсисайдців, Ліверпуль знову відстав від «городян». Зате знову знайшов розраду в Європі, вигравши свій шостий Кубок чемпіонів. Цей сезон повинен був зруйнувати ці блоки, однак пауза, викликана через коронавірус, не дає можливості робити будь-які висновки. Хоча, по суті, «червоні» настільки впевнено пройшли цей сезон, що ніхто навіть не намагався поставити під сумнів їхню перевагу в АПЛ.
Як би не склався цей сезон, Ліверпуль вже перевершив Манчестер Сіті і в АПЛ. 25 очок відриву - явне тому підтвердження. Той факт, що мерсисайдців коронували ще в лютому - яскравий факт того, що «червоні» змогли зламати традиції нового «Північно-західного дербі», яке зародилося лише 7-8 років тому. І все ж, Клопп зараз може сказати приблизно ту ж фразу, яку в 2002 році виголосив Фергюсон.
Тепер уже Ліверпуль близький до того, щоб скинути МЮ з «грьобаного сідала». Поки важко уявити, що в найближчі 2-3 сезони «червоні дияволи» боротимуться за чемпіонство. Тим часом, якщо все ж сезон буде дограний, Ліверпуль виграє 19-й чемпіонський титул і вже наступним таким «золотом» зможе порівнятися з МЮ. Це напевно допомогло б відновити те саме безкомпромісне протистояння, за яким так нудьгують на «Енфілді» і «Олд Траффорді». Втім, поки ж це лише мрії мерсисайдських фанатів, які, напевно, ненавидять пандемію найбільше у футбольному світі.
Анатолій Дерека, Football.ua
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet