ISPORT.ua разом з партнером проекту, Carlsberg, продовжує цикл, присвячений історії Червоних
26 травня 2018 року, місто Київ, стадіон НСК Олімпійський. Реал прагне завоювати третій поспіль Кубок чемпіонів і перешкодити йому в цьому сподівається зухвалий і сенсаційний Ліверпуль. Незважаючи на статус Андердог, багато сторонніх вболівальників у той день вибрали червоний колір. Чому? Справа не тільки в обридлій гегемонії мадридського клубу.
Юрген Клопп поступово прогресував з командою з самого моменту свого приходу на «Енфілд». Його суператакуюча гра з божевільним контрпресингом притягувала до команди нових шанувальників, які не могли відірватися від гри команди. До того ж, важливим був той фактор, що мерсисайдці не витрачали великих сум на ринку. Так, за півроку до матчу в Києві мерсисайдці побили свій трансферний рекорд, вирвавши у Саутгемптона центрбека Вірджіла ван Дейка за 75 мільйонів фунтів. Але не варто забувати, що через кілька днів команда вигідно продала в Барселону Філіпа Коутіньйо. Бразилець довго поривався покинути «Енфілд» і, в підсумку, допоміг Ліверпулю заробити 142 мільйони фунтів.
В іншому ж витрати команди не перевищували 35-40 мільйонів євро на гравця. Саме стільки англійці платили за Мохаммеда Салаха і Роберто Фірміно, без яких вкрай важко нині уявити команду. Такий підхід привертав увагу до Клоппа, який сильно довіряв «непопулярним» хлопцям - Ловрену, Каріусу, Робертсону, Клавану, Окслейд-Чемберлену. Багато наставники вже давно знайшли б заміну таким не завжди надійним хлопцям. Але Клопп був іншої думки і багатьом хотілося побачити євротріумф саме такого футболу.
Втім, ті мрії розбилися об жорстокі реалії. Рання травма Салаха залишила мерсисайдців без головного козиря в атаці, а в другому таймі кіпер англійців Лоріс Каріус зробив все можливе, щоб не дозволити ідеям Клоппа втілитися в життя. Потім Ліверпуль стане звинувачувати у всіх смертних гріхах Серхіо Рамоса, який ніби як зламав Салаху плече і спровокував струс мозку у Каріуса. Однак реальність була така, що Ліверпулю потрібно було або не шукати такі виправдання, або підходити до гри як Серхіо Рамос.
Втім, гравці мерсисайдців могли довго злитися в пресі, проте Юрген Клопп свої висновки зробив і сам частково змінив свої погляди. Незважаючи на надану підтримку горе-воротарю, Каріусу того ж літа була підшукана заміна. «Минулий» Клопп, напевно б, підняв із запасу Симона Міньоле, який періодично показував непогану гру і вважався уболівальниками більш класним воротарем. Юрген вирішив діяти кардинально.
Ліверпуль не пошкодував близько 70 мільйонів фунтів, щоб викупити стрімко прогресуючого Аліссона. Бразилець відіграв у Ромі лише один сезон, але заслужив масу захоплень від місцевих фанатів. Беккер був визнаний кращим воротарем Серії А і увійшов у Команду сезону в Лізі чемпіонів. Саме за іграми в головному єврокубку Клопп і помітив бразильський талант.
Перед київським фіналом мерсисайдці перетнулися з Ромою в півфіналі, де Аліссон проявив себе у всій красі. Незважаючи на 7 пропущених голів за дві гри, бразилець зробив аж 9 сейвів і без його зусиль Рома втратила б усі шанси вже на «Енфілді». У підсумку, «червоні» наважилися зробити ризиковану ставку саме на цього «бороданя».
З приходом Аліссона захист мерсисайдців знайшов упевненість. Одна справа, коли позаду ван Дейка грає Міньоле або Каріус. Бразилець же виявився гравцем з іншої планети. Навіть груба помилка в матчі 4 туру АПЛ проти Лестера не вплинула на позиції гравця. По-перше, вона не позначилася на результаті. По-друге, в подальшому Аліссон не допускав помилок у відповідальні моменти.
Крім того, Ліверпуль сильно зміцнив центр поля напередодні сезону-2018/2019. Команду покинув Емре Джан, а кондиції Джеймса Мілнера не дозволяли розраховувати на англійця на довгій дистанції. Мерсисайдці знову вирішили не шкодувати грошей на зміцнення, придбавши Фабіньо і Набі Кейта. Хавбек Монако обійшовся 50 мільйонів євро, а його гвінейський колега з Лейпцига - на «десятку» дорожче. І якщо Набі не зміг відразу закріпитися в основі через низку травм, то з бразильцем вийшло значно краще.
Власне, всі три трансфери 2018 року (ван Дейк, Аліссон, Фабіньо) і стали причиною утворення «нового Ліверпуля». Фанати-ідеалісти ще вимагали топ-гравця в центр захисту, адже ні Деян Ловрен, ні Жоель Матіп, ні Джо Гомес не відповідали рівню Аліссона з ван Дейком. Втім, у Юргена Клоппа було своє бачення.
Цілком ймовірно, що Ліверпуль і міг би витратитися на Де Лігта або Кулібалі. Однак Клопп вже визначився з лідером захисту мерсисайдців і він не бачив поруч з ван Дейком виконавця з високим его. Хто знає, як повели б себе зіркові новачки і чи захочуть вони йти в тінь Вірджіла. Саме тому такі персонажі, як Матіп або Гомес, більше підходили для напарника голландця. Вони не володіють лідерськими задатками, але вміють якісно виконувати поставлене завдання. Досить їх направити, що і роблять Аліссон з Вірджілом.
Значно складніше було з Ловреном, який після виходу в фінали ЛЧ і ЧС у 2018 році навіть заявив, що він кращий захисник світу. Що цікаво, саме після тих слів Деян і втратив місце в основі. Хорват частіше залишається на лавці запасних і, схоже, це допомогло йому втихомирити свої невиправдані амбіції. Такий «лідер оборони» мерсисайдців не потрібен був.
Безперечно, для ван Дейка в Ліверпулі були створені вкрай сприятливі умови. Після переїзду на «Енфілд» команді випало дуель з Ман Сіті, проте Клопп вирішив не кидати голландця відразу в бій. До мерсисайдців ван Дейк жодного разу не грав у складі європейського гранда, тому Юрген під виглядом «невідповідних кондицій» дозволив ван Дейку уникнути ганьби (три пропущені м'ячі).
Крім того, Вірджіла майже завжди обходила стороною критика. По-перше, голландець дійсно майже не був замішаний у серйозних фейлах команди. По-друге, були в Ліверпулі інші «кадри», на яких падав гнів уболівальників і ЗМІ. До того ж, маючи за своєю спиною Аліссона і перед собою Фабіньо, у ван Дейка розв'язувалися руки і він ставав таким собі «вільним художником» ззаду. Жоден кутовий біля воріт суперника Ліверпуля не відбувається без участі голландця. Ну а якщо «червоним» потрібно було рятувати матч, Вірджіл останні хвилини завжди проводив у чужій штрафній.
Що ж стосується Фабіньо, то його роль в команді, можливо, не відразу помітна пересічному вболівальнику. Бразилець сам по собі виступає в опорній зоні - позиції, що не передбачає великої уваги з боку уболівальників. Проте, штаб Юргена Клоппа високо оцінив його універсальність і знайшов ключ до того, як її застосувати. Нерідко Фабіньо залишався останнім захисником, коли ван Дейк з Матіпом не встигали за контратаками суперників після кутового.
Крім того, Фабіньо нерідко ставав помічником при позиційних атаках. Не секрет, що флангові захисники Александер-Арнольд і Робертсон значно краще проявляють себе в атаці. Наявність таких «робочих конячок», як Фабіньо і Хендерсон з Мілнером, дозволяє вінгбекам не турбуватися про оборону і стрімкі контратаки. Що ж стосується атаки, то там Клоппу нічого міняти не було потрібно. Мане, Салах і Фірміно продовжували штампувати голи, а на підміну їм було придбано Шакірі.
Що в підсумку отримав Клопп? Практично ідеально збалансований склад, де кожен має свою роль і скрупульозно її виконує. Вперше за довгий час мерсисайдці серйозно впряглись в боротьбу за трофей в АПЛ, що і стало головною метою для колективу на сезон. Будь ця команда Клоппа в сезоні-2013/2014, коли Ліверпуль Роджерса упустив трофей після знаменного падіння Джеррарда, чемпіонство було б в їх руках задовго до фінішу сезону. Тепер же конкурентом мерсисайдців став куди більш потужний Манчестер Сіті Пепа Гвардіоли.
За весь сезон Ліверпуль зазнав лише однієї поразки (саме на «Етіхад») і оформив кілька переможних серій: 6 виграшів на старті, 9 - на початку зими і 9 в кінці сезону. Втім, Сіті не давав відпочити і також показував божевільні результати. «Городяни» зазнали чотирьох поразок взимку і дві нічиї на старті. Решта матчів манкуніанці виграли. І навіть в гонці з такою «машиною» Ліверпуль міг виявитися вище.
Як виявилося, фатальними для мерсисайдців стали дві осічки в кінці зими. Іронічно, що підніжки команді Клоппа поставили принципові суперники - Манчестер Юнайтед і Евертон. Після нічиї на «Гудісон Парк» Ліверпуль пропустив Сіті вперед у турнірній таблиці на одне очко і більше команди не втрачали очки. Причому, в передостанньому матчі турніру проти Лестера Гвардіола був близький до осічки, яка фактично вручала б трофей Ліверпулю. Однак божевільний гол Компані в кінцівці не порушив розташування в таблиці.
Незважаючи на божевільні 97 набраних очок і одну поразку, Ліверпуль все ж задовольнився другим місцем. Проте, мерсисайдці знайшли розраду в іншому. Для багатьох тріумф в Лізі чемпіонів стояв би на першому місці, однак не для мерсисайдців. Аж до півфіналу для Ліверпуля "вухатий" трофей не був у пріоритеті. Однак різні обставини разом з вдалим жеребом допомагали мерсисайдцям проходити по сітці «на нейтралці».
Команді трапилися непрості суперники в групі (ПСЖ, Наполі і Црвена Звезда) і мерсисайдці могли не пройти в плей-офф. Всі гостьові матчі команда Клоппа програла, в тому числі і головному аутсайдеру квартету Црвене Зірці. Постався Ліверпуль серйозніше до турніру, проблем ні в Белграді, ні з проходом в плей-офф у них не виникло б. Втім, сам Наполі не був готовий скористатися подарунком і упустив путівку в 1/8 фіналу в останній грі на «Енфілді».
Тоді команді Клоппа необхідна була хоча б мінімальна перемога, яка дозволила б англійцям зрівнятися за очками з Наполі і пройти їх лише за кількістю забитих голів. Ліверпуль забив у першому таймі і утримував перевагу. Під завісу поєдинку Наполі мав нагоду зрівняти рахунок, чим відправив би англійців в Лігу Європи. Однак удар Міліка впритул відбив Аліссон, нагадавши про важливість найдорожчої річної купівлі Клоппа.
Ну а в плей-офф до півфіналу мерсисайдців банально щастило з жеребкуванням. Ні Баварія Ніко Ковача, ні відверто слабенький Порту не змогли нічого протиставити мерсисайдцям. Півфінальні матчі проти Барселони припали на початок травня, коли в АПЛ вже було ясно, що чемпіонство Ліверпулю принесе лише диво у вигляді несподіваної осічки Манчестер Сіті.
Напевно, саме в той момент Клопп зрозумів, що упущений роком раніше трофей в Києві виграти реальніше, ніж «прокляту» АПЛ. Втім, Барселона виглядала фаворитом, який здатний розмазати мерсисайдців за прикладом Реала у фіналі ЛЧ-2018.
І перший матч на «Камп Ноу» це наочно продемонстрував. Настав «чорний день» для ван Дейка, який ніяк не встигав за Суаресом і Мессі. У підсумку, каталонці відзначилися тричі і могли забивати ще (будь Усман Дембеле на останніх хвилинах точніше при виході один в один). Були і моменти біля Ліверпуля, але 1 травня був просто не їх день. Тоді і здалося, що Клопп прорахувався. Німець погнався за двома зайцями одночасно, проте, в підсумку, виявився аутсайдером і в боротьбі за АПЛ, і в битві за Лігу чемпіонів.
До того ж, між іграми 1/2 фіналу травми отримали Мохамед Салах і Роберто Фірміно, що явно натякало на один простий факт - Мессі з компанією вже в фіналі. Каталонцям потрібно було відзначитися на «Енфілді» лише раз, щоб фактично добити суперника. Забити п'ять голів «захисної» Барселоні Вальверде без двох голеадорів - завдання з розряду фантастики. Тим не менш, ми всі знаємо, чим закінчився поєдинок у відповідь.
Ті 4:0 стали можливими завдяки тому, що Клопп з командою розслабилися і почали грати в своє задоволення. Тоді блиснув і Дивока орігамі, який оформив дубль у воротах тер Штегена. Бельгійця практично ніколи не розглядали в ролі гравця основи, однак травма Фірміно дозволила гравцеві вийти з тіні. Також дублем відзначився і Вейналдум, хоча прям героями зустрічі вони не виглядали. Їм вдавалося опинитися в потрібному місці, поки вся інша команда на куражі розривала Барсу.
Що Мессі? Лео був активний і кілька разів був близький до того, щоб забити той самий «вбивчий» для Ліверпуля гол. Але на авансцену знову вийшов Аліссон, який закріпився в очах фанатів в ролі якогось супергероя. До того ж, ван Дейк виніс урок з поєдинку на «Камп Ноу» і значно краще діяв проти аргентинця і його партнерів по атаці. У тому нелогічному поєдинку на «Енфілді» всі події були одночасно природними і суперечливими. Барселона не виглядала на 0:4, але і Ліверпуль всі свої голи забив заслужено. Навіть той смішний кутовий від Александера-Арнольда, який дозволив орігамі забити вирішальний м'яч для виходу в фінал.
7 травня стало справжнім торжеством ейфорії в Мерсисайді. Вболівальники готові були пробачити команду за «срібло» в АПЛ, адже трофей ЛЧ був уже фактично у них в руках. Так, звичайно ж, перед ними був ще фінал проти Тоттенхема, однак після того неймовірного камбека мало хто сумнівався, що Ліверпуль упустить здобуте. Мерсисайдці вибили з турніру головного фаворита і жадали компенсацію за черговий нечемпіонскій сезон в АПЛ.
Теоретично Ліверпуль зберігав навіть шанс на два престижних трофеї, адже після матчу з Барселоною мерсисайдців належало «закривати» сезон в чемпіонаті грою з Вулверхемптоном. Якби Манчестер Сіті в паралельному матчі втратив очки на полі Брайтона, «золоті медалі» АПЛ дісталися б підопічним Клоппа. Однак другого дива за один тиждень не сталося.
Вирішальний матч з Тоттенхемом не вийшов яскравим і за грою, що запам'ятовується для фанатів команди. Вже на 1 хвилині мерсисайдці вийшли вперед завдяки необачності Сіссоко в своїй штрафній. Ну а в подальшому «червоні» грали по рахунку і забив другий м'яч у кінцівці завдяки виходу Орігі.
Ліверпуль не запам'ятався в вирішальних матчах ЛЧ якимись яскравими діями своїх топ-зірок. Шакірі асистував Війнальдум в матчі з Барселоною, Хендерсон і Александер-Арнольд допомагали забивати Орігі, останній гол фіналу Дивока забив з пасу Матіпа... Зауважте, ні слова про Салаха, Фірміно або Мане, про ван Дейка чи Фабіньо! Клопп вибудував систему, за якої результат приносили не окремі особистості, а цілий механізм.
Це так контрастувало з тими реаліями, які були на «Енфілді» в минулі сезони. В кінці 00-х - початку 10-х тренери мерсисайдської команди дуже залежали від своїх топ-форвардів: Оуен, Торрес, Суарес, Старрідж. Тепер же Клопп готовий був робити результат, незважаючи на ситуативні кадрові проблеми. У той же час, Юрген вже не був тим літаючим в хмарах тренером, який вірив, що з гравцями рівня Каріус, Лаллана і Джана він міг домогтися висот.
Без покупок ван Дейка, Аліссона і Фабіньо ця команда навряд чи б дійшла хоча б до чвертьфіналу ЛЧ. Чого вже говорити про чемпіонської боротьбі в АПЛ... Її б просто не було без того значного посилення влітку 2018 року. Перемога в Лізі чемпіонів допомогла Ліверпулю і Клоппу подолати «комплекс фіналів» (до цього німець програв аж 6 своїх фіналів, три з них - з мерсисайдцями). Проте, загальну картинку успішності того сезону вирішив саме матч на «Енфілді».
На відміну від наслідків сезону-2013/2014 (того самого з падінням Джеррарда), Ліверпуль не розклеївся в наступному ж році. Скоріше, навпаки. Чемпіонський шлях команди зміг зупинити лише коронавірус, який лише відстрочив довгоочікуване чемпіонство. Клоппу вже не було потрібно здійснювати гучні трансфери влітку, тому що ця чемпіонська команда була готова і вибудувана. Більш того, складається враження, що ця команда може ще довго вичавлювати свій максимум і знищувати суперників. Тим цікавіше буде простежити, скільки ще герр Юрген зможе протриматися на цьому плацдармі.