Фото: УАФ
Єзерський захищав Київ у складі добровольчого батальйону
Тренер юнацької збірної України розповів про своє рішення стати на захист Києва від окупантів.
"У мене не було жодних сумнівів, що треба робити під час цієї війни", - розповів в інтерв'ю виданню Zbirna.com Володимир Єзерський.
За словами головного тренера юнацької збірної України, він одразу ухвалив рішення захищати країну від окупантів зі зброєю в руках, адже не міг інакше.
"Після того, як мої рідні облаштувалися на новому місці, я одразу прийняв рішення – треба їхати захищати свій будинок. Вважаю, якщо ти українець, якщо ти патріот своєї країни, то маєш чинити саме так і ніяк інакше. Україна дала мені все, що у мене є, тут народилися мої діти, у мене не було жодних сумнівів, що треба робити під час цієї війни.
Почну з того, що ще у 2014 році у нашій громаді було створено так звану ініціативну групу, яка має стежити за порядком на території. Тобто, деякі напрацювання щодо протидії мародерам у нас були. І коли з'явилося розуміння того, що ось-ось має щось статися, ми провели збори та почали потроху організовуватися.
Одного дня ми зрозуміли, що активні бойові дії розпочалися у Стоянці – буквально за три кілометри від нас. Там був підірваний міст через річку Ірпінь. Так ми потрапили на лінію розмежування у зону бойових дій. Перед нами, поряд із нами, збройні сили, спеціальні угруповання, а ми, як виявилося, прикривали їх із самого тилу.
Спіймали одного підозрілого, він потягнувся за холодною зброєю, довелося реагувати. Ми виявили у нього фальшиві документи, російські рублі, чотири види одягу (один з них – військовий), на телефоні було багато фото різних об'єктів та людей, схеми майже всіх блокпостів Чайки та Проспекту Перемоги, паролі, зброя тощо. Передали це відкидання поліції та спецслужбам. Пташка піймалася серйозна.
Спочатку було трохи страху. Все ж таки до цього періоду життя я не мав жодного відношення до цієї справи, не був навіть мисливцем. Тому, коли спочатку стояв на блокпостах, а зовсім поруч, метрів за 800, вибухали гради, коли над головою щось постійно літало, коли все палало, звичайно, було трохи страшно.
Плюс ми не одразу розуміли, хто де знаходиться, які частини території зайняті нами, а які ворогом. Після деякої адаптації перших маленьких успіхів весь страх минув. З кожним днем з'являлася впевненість у тому, що ми проженемо загарбників із нашої землі.
Я хочу подякувати тим досвідченим людям із громади, які були поруч зі мною, нашим командирам, нашим військовим, яких ми зустрічали. Дивився на них, бачив, як у людей горять очі, який у них дух і розумів: перемога буде за нами", - розповів Єзерський.
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet