У суботу, 22 листопада, президентові київського Динамо Ігорю Суркісу виповнилося 50. Напередодні в інтерв'ю Газеті... він розповів, як збирається відзначати, про свій характер і про те, як підсів на футбол.
"Я завжди весь у роботі. Підготовкою займається моя
родина. Я просто запрошував всіх близьких людей", - розповів про
підготовку до дня народження президент київського клубу. Гостей зберуться
"дуже багато: родичі, друзі - з Америки, Німеччини. Людей 300. З огляду на
команду, так всі 400 набереться".
Суркіс-Молодший зізнався, що не почувається на 50 років:
"Просто, якщо не стану відзначати, багато хто не зрозуміють, образяться
ще. А привітання розтягнуться на тиждень. Але з іншого боку, ця дата -
відмінний привід зібрати всіх близьких".
Цілком можливо, колись я залишу свою посаду
"На мене часом сиплеться дуже багато критики. Але
багато хто забуває, що у футбол грають футболісти. Якби їм затримували зарплату
або вони тренувалися в поганих умовах - тоді я винний. Але такого жодного разу
не було.
Цілком можливо, колись я залишу свою посаду. Але просто
кинути, невідомо на кого - це зрадництво. А, якщо знайдеться людина, що приведе
Динамо до перемоги в Лізі чемпіонів - я водієм у неї буду", - заявив Ігор Суркіс.
У фанатські угруповання ми не входили, тому часто попадали в сектор звичайних московських уболівальників. Доводилося навіть приховувати, за кого вболіваєш
Бос Динамо зацікавився футболом, коли йому було "років
шість. Батьки постійно працювали, і більшу частину часу я проводив з дідом. Він
жив у центрі, на Михайлівському провулку, недалеко від стадіону. Походи на
футбольні матчі було як закон - спочатку йдемо на гру дубля, а наступного
дня - основного складу.
Дід дуже любив футбол - збирав футбольні книги, вирізки, карикатури.
Тоді ж було чотири газети і більше нічого. Тому таку діяльність - популяризацію
футболу - дуже цінували. І він одержав звання почесного члена Федерації футболу
СРСР. До нього на чай заходили Яшин, Маслов, інші".
Я дуже запальний - можу через будь-який привід накричати, скривдити, образити навіть близьку мені людину
"Спочатку, як і мільйони хлопчиськ, просто ганяв м'яч у
дворі. А взимку заливали майданчик, грали в хокей - треба ж чимось займатися.
Незабаром став виступати за команду Станкозавод - в обох видах. Так тривало 6
років, поки остаточно не вибрав футбол. Щонеділі грав у першості міста. Це
було, як похід у церкву - мене ретельно збирали, проводжали, підтримували.
Особливо - брат, він сам тоді грав, на воротах стояв", - повідав Суркіс-Молодший.
"Я завжди стежив за футболом, ходив на всі матчі, а
двобої Динамо в Москві були як домашні - качалися із друзями. У фанатські
угруповання ми не входили, тому часто попадали в сектор звичайних московських уболівальників.
Доводилося навіть приховувати, за кого вболіваєш. Але коли Динамо забивало -
підхоплювався, радів. Благо, обходилося без наслідків", - підкреслив Ігор Суркіс.
Наостанок, президент київського Динамо розповів про свій
характер: "Якщо відверто, я дуже запальний - можу через будь-який привід
накричати, скривдити, образити навіть близьку мені людину. Але проходить рівно хвилина
- я заспокоююся, намагаюся першим вибачитися. Якщо б затягував, то святкував би
зараз свій день народження сам перед дзеркалом".
За матеріалами Газета по-киевски