Американські вчені дійшли висновку, що гірські системи в процесі еволюції ростуть неоднаковими темпами.
Це значить, що висота гір може збільшуватися в кілька разів швидше, ніж це передбачає сучасна тектонічна теорія, кажуть геологи з університету Рочестера, які вивчили гірський ланцюг Анд у Південній Америці.
За словами Кармали Гарціоне, традиційно темпи зростання гір визначають, вивчаючи історію утворення бриж і розламів у верхній земній корі. І згідно з раніше отриманими даними, гірська система Анд зростала поступово протягом останніх 40 мільйонів років.
Учені вирішили дослідити осадові породи в Андах, щоб визначити, коли й на якій висоті ці древні відклади сформувалися. Виявилося, що Анди повільно зростали впродовж десятків мільйонів років, але потім зненацька починали підніматися значно швидше в період між 10 і 6 мільйонами років тому.
Геофізики вважають, що такий стрибок у зростанні можливий тоді, коли зустрічаються океанічні й континентальна тектонічні плити, і континентальна кора береться брижами. На поверхні цей процес має наслідком гірські ланцюги, а під поверхнею кори йде симетричний процес формування складок, які утворюють важке, дуже щільне коріння гірської системи.
Загальноприйнята тектонічна теорія постулює, що струмені рідкої речовини мантії поступово розмивають коріння гір, дозволяючи їм повільно спливати, тобто зростати в міру того, як кора під ними тоншає. Але нова теорія припускає, що замість повільно розмиватися коріння сильно нагрівається від гарячої мантії і починає повільно спливати вниз, як патока.
Коли крапля такої рідини відривається й падає в мантію, гірська система звільняється від вантажу внизу й починає стрімко рости. У випадку Анд висота гірської системи лише за 4 мільйони років збільшилася з двох до чотирьох кілометрів.