Математики з університету Юти змогли створити комп’ютерну модель капелюха-невидимки, який має ефект суперлінз, що дозволяє маскувати об’єкти, роблячи їх невидимими для сторонніх.
Відомо, що головним обмеженням розвитку оптики на сьогоднішній день є так звана дифракційна межа, що встановлює теоретичне обмеження на створення збільшувальних систем. Однак у 2000 році англійський фізик Джон Педрі вперше пророкував можливість створення суперлінз, що не володіють дифракційною межою.
Американські вчені вирішили вивчити властивості, якими повинні володіти суперлінзи з метаматеріалів з негативним коефіцієнтом преломлення. Виявилося, що такі матеріали мають ефект маскувальної зони. А це означає, що для того, щоб зробити об’єкт невидимим, його досить сховати за чим-небудь, що не пропускає світло, щоб промені, відбиті від об’єкта, не досягали очей спостерігача.
Негативний коефіцієнт переломлення матеріалу, з якого зроблена суперлінза, означає, що вона розсіює світло, що падає на неї, у зворотному напрямку, і якщо об’єкт перебуває поруч із суперлінзою, то промені, відбиті від нього, збиваються променями, відбитими від суперлінзи. При такому ефекті для стороннього спостерігача об’єкт зникає.