Життя деяких пацієнтів може ускладнитися довгим процесом реабілітації або навіть серйозними проблемами зі здоров'ям, аж до інвалідності. Через це SARS-CoV-2 порівнюють з поліомієлітом.
Деякі наслідки коронавірусної інфекції COVID-19 можуть бути довгостроковими. Особливо якщо перебіг захворювання був важким і людина опинилася у відділенні реанімації.
Серед них: інсульт, ураження серця, ниркова недостатність, депресія і інші проблеми із психікою. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Коронавірус як новий поліомієліт
Британський медик, професор Харт, фахівець з реанімації та інтенсивної терапії в лікарні Гая і Святого Томаса, порівнює коронавірус і поліомієліт.
Він каже, що багато пацієнтів можуть мати тривалі проблеми з фізичним і психічним здоров'ям, а також когнітивні ускладнення.
64-річний професор Пол Гарнер, який спеціалізується на тропічних хворобах, розповів британській газеті Daily Mail, що після одужання від COVID-19 у нього розвинулося "посткоронавірусне захворювання".
Воно виявлялося хронічною втомою, болем в литках і суглобах рук, розладі роботи шлунково-кишкового тракту, шумом у вухах, задишкою, запамороченням.
З думкою, що пацієнти, які перенесли COVID-19, можуть зіткнутися з відкладеними наслідками для здоров'я, згодна професор психіатрії в Королівському коледжі Лондона Карміне Паріанте і фахівець з першої медичної допомоги в Імперіал коледжі Лондона Азім Маджид, опитані виданням.
Професор Лінн Тернер-Стокс, яка очолює кафедру реабілітації Королівського коледжу, розповідає, що вони готуються зіткнутися з великим числом осіб, які потребують фізіотерапії, психологічної підтримки та серцево-легеневої реабілітації.
Британські фахівці припускають, що це будуть не тільки ті, хто переніс коронавірус у важкій формі, але і в більш легких.
"Є побоювання, що через кілька років у цих людей все ще буде знижена функція легенів. З подібними наслідками медикам вже доводилося стикатися після епідемії SARS (родич нового коронавірусу - ред.)", - говорить професор Маджид.
За даними Національної служби охорони здоров'я Великобританії, серед пацієнтів з коронавірусом, які потребують госпіталізації, 45 відсоткам буде необхідний тривалий медичний нагляд, чотирьом відсоткам - реабілітація, а одному відсотку - постійна лікарська допомога.
Дослідження Китайського університету Гонконгу, проведене через п'ять років після спалаху атипової пневмонії, показало, що кожен четвертий, хто перехворів, мав серйозні проблеми з легенями і їхній загальний стан здоров'я було помітно гіршим, ніж у решти населення.
Робота вчених також виявила у пацієнтів, які потрапили з атиповою пневмонією в реанімацію, проблеми з нирками і печінкою.
Зміни на комп'ютерній томограмі, що вказують на ушкодження легенів внаслідок SARS, зберігалися довгі роки.
Скільки такі проблеми тривають після ковіду, поки невідомо, але
відомо, що вони бувають і у тих, чиє захворювання проходить безсимптомно. Правда, самі по собі зміни можуть не вказувати на якісь відчутні негативні наслідки для здоров'я.
Основні проблеми після ковіду
Рубці в легенях. Вони з'являються в результаті сильної імунної відповіді організму на коронавірус, який має назву цитокіновий шторм, який сам
може стати причиною смерті.
Рубцева тканина знижує здатність легенів поглинати повітря і перетворювати його в кисень. У людини виникає постійне відчуття дискомфорту в легенях і сухий кашель. Ці зміни можуть залишитися на все життя.
Інсульт. Багато коронавірусних пацієнтів страждають від утворення тромбів, що призводить до тромбоемболії легеневої артерії, інсульту, серцевих нападів і інших серйозних ускладнень тривалого характеру.
У молодих людей, які перенесли інсульт, показники смертності відносно низькі, в порівнянні з літніми людьми, і багато видужують. Однак, згідно з дослідженнями, лише від 42 до 53 відсотків з них здатні повернутися на роботу.
Ураження серця. Коронавірус може вражати серцевий м'яз, оскільки цей м'яз містить велику кількість білка ACE2, який є "воротами" для SARS-CoV-2.
За даними медичних звітів, новий коронавірус може викликати гострий міокардит і серцеву недостатність.
Ниркова недостатність. Ураження нирок характерно тільки для пацієнтів з тяжкою формою ковід. Коли хвороба протікає у важкій формі, порушується згортання крові, що може призводити до появи невеликих згустків і закупорки кровоносних судин.
Крім того, пневмонія стає причиною утворення великої кількості води навколо легенів, що дає додаткове навантаження на нирки.
"Майже всі пацієнти з пневмонією і підключені до апаратів ШВЛ також мали проблеми з нирками", - заявив журналу Der Spiegel глава Німецького товариства нефрологів Ян Кристоф Галле.
Депресія і психоз. У журналі Schizophrenia Research опубліковано дослідження, яке представляє собою огляд медичної літератури, присвяченої пандеміям і психозам.
Вчені посилаються на повідомлення про сплески гострого психозу, які були зафіксовані під час пандемій грипу в минулому. Автори вказують на зростання ризику розвитку шизофренії у дітей, чиї матері під час вагітності перехворіли на грип в період пандемії 1918-1919 років.
Проблеми з психікою можуть бути пов'язані не тільки з впливом самого коронавірусу, а й через лікування стероїдами, а також через наявну схильність або психосоціальний стрес.
Існує також небезпека ПІТ-синдрому, тобто синдрому "після інтенсивної терапії". Він стосується кількох областей:
-
психічної (розвивається тривога, посттравматичний стресовий розлад і депресія). За різними даними, від одного до 62 відсотків пацієнтів мають такі наслідки;
-
когнітивної (погіршуються пам'ять, увага, швидкість мислення). Такі наслідки характерні для чверті пацієнтів з коронавірусом;
-
фізичної (м'язова слабкість і проблеми в роботі легенів). Спостерігається у чверті пацієнтів.
Як знизити ризик ускладнень
Суспільство інтенсивної терапії та Асоціація медичної мікробіології та інфекційних захворювань Канади дає рекомендації щодо пацієнтів, які знаходяться в палатах інтенсивної терапії:
-
скоротити до мінімуму підключення пацієнта до апарата ШВЛ
-
убезпечити від бактеріальної пневмонії, яка пов'язана зі штучною вентиляцією легенів
-
давати пацієнту препарати, які знижують ризик утворення тромбів
-
стимулювати пацієнта рухатися і рухати його, як тільки це стає безпечно