Фото: Reuters
Спалахи на Сонці виявилися втричі потужніші, ніж вважалося раніше
Спостереження з космічної обсерваторії НАСА SDO (Solar Dynamics Observatory) свідчать, що потужні вибухові процеси на Сонці - сонячні спалахи - приносять до межі земної атмосфери більш ніж в три рази більше енергії, ніж вважалося раніше, заявляють американські вчені.
Сонячними спалахами називають потужні процеси виділення енергії в атмосфері
Сонця у вигляді оптичного, ультрафіолетового, рентгенівського та
гамма-випромінювання, протонів і електронів високих енергій, викидів плазми.
Заряджені частинки, досягаючи Землі, можуть "вбити" електроніку
космічних апаратів, викликають збої в її магнітному полі - магнітні бурі, які
призводять до обривів радіозв'язку, і ускладнень в роботі навігаційних систем.
До появи SDO енергія сонячних спалахів вимірювалася головним чином в
рентгенівському діапазоні, з допомогою супутників GOES. За цим параметром
спалахи діляться на п'ять класів: A, B, C, M і X.
Мінімальний клас A0.0 відповідає потужності рентгенівського випромінювання
на орбіті Землі в 10 нановат на квадратний метр. При переході до наступної
букви потужність збільшується в десять разів. Саме рентгенівський пік
вважається піком спалаху в цілому.
Сонячна обсерваторія SDO здатна стежити за процесами на Сонці відразу в
декількох діапазонах, що дало змогу вченим вперше простежити за історією
спалаху не тільки в рентгені.
"Ми виявили піки, які не збігаються з рентгенівськими", - заявив
Том Вудс з університету Колорадо, провідний автор статті, яка буде опублікована
в Astrophysical Journal.
Вудс і його колеги досліджували 191 сонячний спалах, що сталися з травня
2010 року, за кожним з них вони стежили протягом кількох годин після його
головної фази, кожні 10 секунд роблячи "знімки" в декількох
діапазонах.
Інструменти, які раніше існували, могли робити вимірювання тільки кожні 90
хвилин і лише в одному з діапазонів.
Як виявилося, близько 15% спалахів мали "довгий хвіст" - вони
тривали хвилини, а іноді й години після того, як головна фаза спалахів
закінчувалася.
Існування цієї пізньої фази означає, що сонячні спалахи викидають в космос
значно більше енергії, ніж вважалося.
У ході цих пізніх фаз вчені виявили вторинні піки енерговиділення в інших
діапазонах, крім рентгенівського. На знімках також були виявлені додаткові
корональні петлі - потоки плазми уздовж магнітних силових ліній.
Отримані дані можуть привести до значної переоцінки енергетики Сонця.
Зокрема, під час одного із сонячних
спалахів, що стався 3 листопада 2010, кількість енергії, яка досягла земної
атмосфери, за даними SDO виявилася в 3,3 рази вищою, ніж за даними
"традиційних" інструментів.
Апарат SDO був запущений 11 лютого 2010 і є найдосконалішим інструментом
дослідження Сонця. У ході місії, розрахованої на п'ять років, він вивчає
магнітне поле Сонця і його вплив на атмосферу Землі і клімат, "космічну
погоду".
Раніше повідомлялося, що на Сонці сталися дві потужні спалахи, які можуть
привести до магнітної бурі в п'ятницю, 9 вересня.