Стародавні вікінги користувалися кристалами мінералу з Ісландії для навігації у відкритому морі, свідчать результати дослідження сучасних учених.
У стародавніх
ісландських легендах розповідається
про те, як при пошуках шляхів у Вінланд,
міфічну країну, котру деякі історики
вважають Північною Америкою, мандрівники
вдавалися до допомоги так званих
"сонячних каменів".
Міжнародна
група вчених опублікувала статтю в
журналі, де вони висловлюють припущення
про те, що вікінги могли користуватися
кристалами ісландського шпату для
орієнтації на сонці.
Відомо, що
вікінги були вмілими навігаторами і
заходили далеко в Північну Атлантику.
Однак
без компаса, який був невідомий європейцям
до XIII століття, вони користувалися
іншими методами навігації.
В умовах
полярного дня, коли зірок не видно,
єдиним способом прокладки курсу
залишалося сонце.
При цьому в туманні
й хмарні дні сонце виявити важко і
морякам доводилося покладатися тільки
на напрямок хвиль та вітру.
У
стародавніх ісландських легендах
розповідається про мандрівників, які
розглядали хмарне небо крізь "сонячні
камені" у пошуках сонця.
У статті
розглядаються нові дані про те, що
кристали мінералу шпат, які трапляються
в Ісландії, відфільтровують поляризоване
світлове випромінювання.
Вони цілком
могли бути тим "сонячним камінням",
про яке розповідається в сагах. Через
такий кристал було легко знаходити в
хмарному небі світлову пляму сонця.
Шпат
дуже легко набуває форму призми навіть
після примітивної обробки, що робить
його хорошим поляризатором світла.
Нещодавно
морські археологи знайшли такий кристал
в останках британського корабля часів
королеви Єлизавети I, затонулого 1532
року.
Учені вважають, що ця знахідка
підтверджує їхню теорію.