Через зростання кислотності океану може зникнути атлантична тріска

Подальше зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері і у водах світового океану може викликати несподіване скорочення популяції атлантичної тріски через різке підвищення смертності серед мальків цієї риби.

Про це заявляють європейські кліматологи в статті, опублікованій в журналі Nature Climate Change.

Андреа Фроммель з Інституту океанології Товариства імені Лейбніца в місті Кіль (Німеччина) та її колеги простежили за долею мальків тріски в декількох басейнах з кислою водою.

Мальки кісткових риб, до яких належить тріска і більшість інших промислових видів, не мають зябер і нирок, що захищають дорослих особин від зростання або падіння кислотності.

Підвищення концентрації вуглекислого газу у воді призводить до її закислення, що може негативно впливати на ріст і життєдіяльність молодняку тріски.

Група Фроммель здійснила експедицію в район нересту атлантичної тріски біля західного узбережжя Норвегії в 2010 році. Вони відловили невелику кількість ікри та мальків різного віку.

Для вирощування своїх підопічних кліматологи спорудили три просторі загородження в одному з норвезьких фіордів. Ці ділянки води були відгороджені спеціальною сіткою, яка пропускала воду і зоопланктон, але не давала малькам залишити їхній "дитячий садок".

У кожен такий вольєр вчені помістили спеціальний компресор, за допомогою якого дослідники могли піднімати й опускати концентрацію вуглекислого газу до необхідних їм значень.

Фроммель і її колеги підвищили концентрацію вуглекислого газу в першому загоні до передбачуваної частки СО2 в атмосфері в наступному столітті, а в другому "акваріумі" до дуже високого рівня. Остання водойма залишилася в первозданному вигляді і використовувалася як домівка для контрольної групи мальків.

У кожну ємність вчені випускали рівну кількість ікринок або мальків і регулярно відловлювали їх упродовж 2,5 місяців експерименту. Кліматологи препарували свій улов, вивчали структуру їхніх клітин і порівнювали темпи їх розвитку.

Мальки в ємності з високим вмістом СО2 розвивалися з серйозними аномаліями. Зокрема, маса тіла цих малюків була значно більшою, ніж у риб з ємності з середнім вмістом вуглекислоти та особин з контрольної групи.

Це пояснюється тим, що тріска з двох інших популяцій витрачала поживні речовини на вирощування "дорослих" органів - зябер, плавців і травної системи.

Крім того, значна частина енергії мальків в ємностях із середньою і високою часткою СО2 йшла на накопичення запасів жиру. Вчені пояснюють це тим, що багато клітинних механізмів, які керують "будівництвом" тіла, відмовляються працювати через порушений кислотно-лужний баланс. Судячи з усього, сюди належали м'язи, зябра та інші внутрішні органи тріски.

На підтвердження цього Фроммель і її колеги виявили великі ушкодження у тканинах печінки, нирок, очей і підшлункової залози. Кишечник таких мальків був заповнений ворожими бактеріями, що говорить про серйозний ослаблену імунну систему.

В цілому, близько 12% малюків з басейну з середнім рівнем СО2 і понад 75% тріски з ємності з високою концентрацією вуглекислоти страждали від численних пошкоджень тканин. За підрахунками кліматологів, кількість особин, що вижили з "акваріума" з високим рівнем СО2 була удвічі нижчою, ніж кількість особин у контрольній групі.

Таким чином, навіть скромне збільшення частки вуглекислого газу у водах світового океану може привести до серйозних проблем для росту і розмноження промислових риб, роблять висновок вчені.