Викиди парникових газів сповільнять наступ наступного льодовикового періоду, вважають британські вчені.
Останній
за рахунком льодовиковий період завершився приблизно 11,5 тис. років тому, і
експерти досі сперечаються про те, коли настане наступний.
Група
британських дослідників опублікувала в науковому журналі Nature Geoscience
статтю, в якій наводяться нові дані про вплив коливань земної орбіти і безлічі
інших факторів на зміни клімату.
Їхні
висновки свідчать, що наступний льодовиковий період мав наступити протягом
найближчих 1500 років, проте цього не відбудеться через насичення земної
атмосфери парниковими газами.
"При
чинних рівнях вмісту вуглекислого газу, навіть у разі припинення викидів ми
зіткнемося із затяжним міжльодовиковим періодом, тривалість якого
визначатиметься природними процесами, відповідальними за зниження рівня
двоокису вуглецю в атмосфері", – заявив керівник групи Люк Скіннер,
співробітник Кембріджського університету.
За
оцінкою групи доктора Скіннера, до якої увійшли вчені з Університетського
коледжу Лондона, університету Флориди і Бергенського університету в Норвегії,
новий льодовиковий період розпочнеться, коли вміст вуглекислого газу в
атмосфері знизиться до 240 ppm (ppm дослівно перекладається, як "частинок
на мільйон") , тобто досягне рівня 240 молекул CO2 на мільйон молекул
атмосферних газів. Зараз цей показник становить 390 ppm.
Інші
вчені доводять, що навіть у разі негайного припинення парникових викидів в
атмосферу, рівень CO2 залишиться підвищеним протягом не менше тисячі років,
причому світовий океан поглине таку кількість тепла, що полярні льоди
розтануть, а рівень моря підвищиться.
Основними
причинами наступу і припинення льодовикових періодів є невеликі зміни в орбіті
Землі, що обертається навколо Сонця. Вони отримали назву цикли Міланковича на
честь сербського астронома і геофізика Мілутіна Міланковича, який описав їх
майже 100 років тому.
Однак
вплив цих факторів повністю не пояснює складну модель змін глобального клімату,
хоча цикли Міланковича грають важливу роль у кліматології і палеокліматології.
Самі по собі зміни цих орбітальних параметрів недостатні для того, щоб
викликати підвищення середньої температури на 10 градусів, яка супроводжує
припинення льодовикового періоду.
Початкові
невеликі зміни температури посилюються впливом природних викидів парникових
газів, викликаних випаровуванням боліт, а також поглинанням газів світовим
океаном, вивільнюваним від льоду.
Ясно
також, що кожна льодовикова епоха відрізняється від попередньої тому, що
орбітальні обурення відбуваються у різних складних комбінаціях. Лише тільки
кожні 400 тисяч років вони призводять до приблизно однакових умов.
Використовуючи
аналіз орбітальних даних, а також проби порід з океанського дна, дослідники з
групи доктора Скіннера виявили епізод у геологічній історії Землі, який вони
назвали Marine Isotope Stage 19c або етап 19c ізотопного датування морського
дна, який віддалений від нас на 780 тисяч років і найбільше нагадує сучасні
кліматичні умови.
Тоді
перехід до льодовикового періоду був ознаменований швидкою зміною потеплінь і
похолодань, які відбувалися у північній і південній півкулях. Їхньою причиною
стали зміни в морських течіях.
Якщо
ця аналогія сучасних умов з періодом MIS19c підтвердиться, то настання нового
льодовикового періоду повинно відбутися протягом 1500 років. Але тільки за
умови, що рівень вуглекислого газу в атмосфері визначатиметься лише природними
чинниками. Як ми знаємо, справа з цим йде трохи інакше.
Уже
зараз обговорюється версія, що антропогенні фактори, в тому числі і зростання
викидів парникових газів в атмосферу, перешкоджають настанню льодовикового
періоду і тому є позитивним впливом.
Ще
в 1999 році відомі астрономи сер Фред Хойл і Чандра Вікрамасінгх вказували, що
новий льодовиковий період призвів би до масового вимирання людей, так як зробив
би неможливим ведення сільського господарства на величезних територіях.