Математики вивели схему вбивств Чикатило

Американські математики розробили модель роботи мозку, що пояснює, як серійний маніяк Андрій Чикатило вибирав свої жертви і чому вбивав їх через конкретні проміжки часу.

Робота дослідників опублікована в електронній бібліотеці Корнельського університету.

Чикатило є одним з найвідоміших серійних вбивць. Своє перше вбивство він скоїв у 1978 році в радянському місті Шахти, а останнє - у 1990 році. За цей час маніяк позбавив життя 54 людини, серед них безліч дітей і жінок.

Михайло Симкін і Ввані Ройчоудхурі з університету штату Каліфорнія у Лос-Анджелесі (США) проаналізували поведінку маніяка з математичної точки зору і з’ясували, що вона добре вкладається у відому математичну функцію під назвою "чортові сходи".

Графік цієї функції схожий на сходи з нерівними по своїй довжині рівнями, висота яких поступово зростає при русі від нуля до одиниці. Як пояснюють вчені, хроніка злочинної діяльності Чикатило нагадує ці сходи: кількість вбивств зростала по експоненціальному закону, а тимчасові проміжки між ними скорочувалися приблизно за тим же принципом.

Симкін і Ройчоудхурі передбачили, що цей феномен пояснюється тим, що у мозку Чикатило була присутня група нервових клітин, що відповідала за бажання скоїти чергове вбивство, і ці нейрони поступово нарощували свою активність і досягали деякої критичної межі. У цей момент бажання скоїти злочин ставало нестерпним, що змушувало Чикатило іти на пошук чергової жертви. Після здійснення вбивства частина клітин "вимикається" на деякий час, а потім все повторюється.

Керуючись цією ідеєю, математики розробили просту комп’ютерну модель, що описує збільшення активності співтовариства нервових клітин з часом. Учені простежили за роботою моделі протягом 12 "віртуальних" років і порівняли графік активності нервових клітин з часом здійснення вбивств.

Виявилось, що результати роботи моделі були дуже близькі до часу скоєння реальних злочинів. Симкін і Ройчоудхурі вважають, що точність їх роботи можна покращити, якщо додати додатковий чинник – "успішність вбивства". Як пояснюють автори, невдачі рідко зупиняють серійних вбивць, які часто намагаються знайти нову жертву наступного ж дня після невдалої спроби.

Крім того, модель математиків продемонструвала цікаву особливість серійних маніяків - шанси на скоєння чергового злочину будуть набагато вищими після нещодавно скоєного вбивства, ніж після тривалої перерви між злочинами. Схожа залежність прослідковується і в реальності.

Нагадаємо, у 2009 році математики з Канади розрахували оптимальну стратегію боротьби з гіпотетичною навалою зомбі: створена ними модель нагадує модель поширення ідей серед людей.