Результат моделювання сніжинок
Вчені вперше побудували повноцінну комп'ютерну модель росту сніжинок.
Їхню статтю поки
не прийняли до публікації в рецензованому
журналі, а її препринт доступний на
сайті arXiv.org.
Вивченням форми сніжинок
займався ще Йоганн Кеплер. У своїй праці
Strena Seu de Nive Sexangula, написаній 1611 року, він
виявив, що сніжинки мають симетрію
шостого порядку, тобто переходять у
себе при повороті на кут 60 градусів і
кратні йому кути.
У 1954 році японець
Укічиро Накая експериментальним шляхом
установив залежність форми снігу від
температури й рівня пересичення повітря
водяними парами — виявилося, що сніжинки
можуть мати найрізноманітнішу й досить
неправильну форму.
До останнього
часу вченим не вдавалося створити
модель, яка б дозволяла отримувати
більшість "неправильних" сніжинок.
У
рамках нової роботи дослідники зробили
саме це. За твердженням авторів, новий
метод виявляється настільки ефективним
завдяки використанню розроблених ними
самими варіаційних обчислювальних
методів.
У рамках моделі, наприклад,
вдалося отримати сніжинки в формі
порожнистих колон, призм, джуе розгалужені
й геть плоскі (всі ці форми раніше
спостерігалися в природі).
Крім
цього, вчені зазначають, що їм вдалося
виявити емпіричну лінійну залежність
між рівнем перенасиченості й швидкістю
росту — дослідити подібну динаміку на
практиці досить важко. Науковці говорять,
що теоретики недооцінювали вплив
ефектів, пов'язаних із поверхневою
енергією кристалів.