Вчені з'ясували, що хижаки байдужі до солодкого

Американські біологи визначили послідовність гена Tas1r2 у дванадцятьох різних хижих ссавців і встановили, що багато з них втратили здатність відчувати солодкий смак.

Робота зоологів опублікована в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, а з її переказом можна ознайомитись на сайті Nature.

Дослідники провели секвенування гена Tas1r2, що належить ссавцям різного походження, об'єднаних виключно м'ясною дієтою. Серед них були дельфіни-афаліни, морські леви, ондатри, очковий ведмідь, мадагаскарська фосса та земляний вовк.

Учені встановили, що в багатьох із них ген, котрий відповідає за чутливість до солодкого, перетворився у псевдоген, тобто втратив здатність кодувати синтез білка.

Зміни в послідовності, що спричинили втрату функціональності гена у різних тварин, були різними. Це означає, що втрата чутливості до солодкого відбувалася з кожною твариною незалежно.

Раніше ці ж автори опублікували роботу, в якій показали нефункціональність гена Tas1r2 у котячих. Мутації виявилися загальними для всього сімейства, тому було незрозуміло, чи є це випадковою особливістю котячих, або ж має відношення до харчового раціону. Тепер автори можуть стверджувати, що втрата чутливості до солодкого є типовим прикладом конвергентної (зближувальної) еволюції.

Цукри містяться переважно в рослинній їжі, тому хижакам, що її не вживають, здатність відчувати солодке не потрібна. Тиск відбору на відбракування мутацій гена відсутній, що, очевидно, і призвело до його дисфункції.

Науковці встановили, що деякі з досліджених тварин втратили здатність розпізнавати не тільки солодке. Наприклад, афаліни і морські леви не відчувають глутамат натрію, що відповідає за "м'ясний смак" — умамі (його ще називають п'ятим смаком разом із солоним, солодким, гірким та кислим). Афаліни, крім того, втратили здатність розпізнавати гірке. Зоологи зазначають, що це, ймовірно, пов'язано з їхньою харчовою поведінкою — адже ці тварини ковтають їжу, взагалі не пережовуючи її.

Раніше британські й новозеландські антропологи встановили, що примати стали жити парами після того, як їхні предки майже 52 мільйони років тому перейшли від нічного способу життя до денного.