Фото: АР
Ученим вдалося зняти миготливе полярне сяйво Урана
Космічний телескоп Хаббл вперше з 1980-х років отримав знімки полярних сяйв на Урані, результати дослідження, опублікованого вченими в Geophysical Research Letters, допоможуть їм краще зрозуміти природу магнітосфери найдивнішої планети Сонячної системи.
Полярні сяйва на Землі і на інших планетах, що мають досить
сильне магнітне поле, виникають під дією заряджених часток - протонів і
електронів, що летять від Сонця.
Зустрічаючись з магнітним полем, частки починають рухатися
уздовж його силових ліній. В околицях магнітного поля вони спрямовуються до
поверхні і викликають світіння у верхніх шарах атмосфери.
Вперше полярні сяйва на Урані зафіксував у 1986 році міжпланетний
зонд Вояджер-2. Відтоді
спроби повторити ці спостереження із Землі або з навколоземних телескопів не
вдавалися.
Уран - єдина планета Сонячної системи, яка обертається
"лежачи на боку", вісь її обертання лежить в площині її орбіти. Водночас, магнітні полюси Урана
зрушені щодо географічних на кут в 60 градусів. На Землі це відхилення становить
лише 11 градусів, що і дозволяє користуватися магнітним компасом для того, щоб
визначити напрямок на географічний полюс. Вчені вважають, що зрушення магнітних
полюсів пов'язаний з тим, що магнітне поле планети генерує солоний океан,
прихований під її щільною атмосферою.
Полярне сяйво на Урані може виникати тільки при певному
положенні планети щодо Сонця
Через незвичайн
у
конфігураці
ю магнітосфери
полярне сяйво на Урані може виникати тільки при певному положенні планети щодо
Сонця.
Під час прольоту Вояджера на Урані було сонцестояння: вісь
обертання планети "дивилася" на Сонце, а магнітні полюси перебували в положенні, близькому
до положення земних полюсів, під великим кутом до потоку сонячного вітру. В
результаті сяйва були більш тривалими і відбувалися, в основному, на нічній
стороні планети.
Однак зараз на Урані рівнодення, і вісь його обертання
перпендикулярна напрямку на Сонце. В результаті кожен з магнітних полюсів
виявляється на Сонце по одному разу в день, що має породжувати зовсім інший тип полярних сяйв.
"Ця конфігурація унікальна в Сонячній системі", -
зазначив керівник дослідження Лорен Ламі (Laurent Lamy) з Паризької
обсерваторії.
Ученим довелося ретельно спланувати свої спостереження:
потрібно було точно визначити момент, коли до Урану прийде корональний викид -
хмара частинок високої енергії, які й викликають полярні сяйва.
В результаті телескоп Хаббл зумів зафіксувати два короткі блакитні спалахи на денній стороні
планети - полярні сяйва, які не спостерігалися майже 30 років.