Нейробіологи підтвердили класичну тезу Зігмунда Фрейда про те, що депресію від звичайної печалі відрізняє схильність до самобичування.
Стаття вчених з'явилася в журналі Archives of General Psychiatry, а її короткий
виклад наводиться в прес-релізі Манчестерського університету, співробітники
якого брали участь в роботі.
Класичне спостереження Фрейда полягає в тому, що людина в депресії схильна до
самобичування. Об'єктами дослідження в новій роботі виступали дві групи людей -
одна складалася з добровольців, що деякий час тому пройшли курс лікування від
хронічної депресії, а інша - з людей, які депресією ніколи не страждали.
Учасників експерименту просили чинити погано стосовно близьких і друзів, а потім
розповідати про свої враження психологам. Паралельно активність мозку
добровольців моніторили за допомогою магнітно-резонансної томографії. Аналіз
даних дозволив встановити, що у людей, схильних до депресії, ділянки мозку,
відповідальні за відчуття провини і аналіз поведінки, пов'язані слабкіше, ніж у
здорових добровольців.
За словами вчених, цей ефект можна пояснити наступним чином: у випадку, коли
схильна до депресії людина робить якийсь вчинок, вона часто виявляється не в
змозі відокремити наслідки власної поведінки від впливу незалежних від неї
причин. Як наслідок, людина "бере" всю провину на себе. Дослідники
також відзначають, що у випадку, коли добровольці звинувачували в своїх неприємностях
когось іншого, подібного роз'єднання в роботі ділянок мозку не спостерігалося.
Дослідники сподіваються, що нові результати допоможуть при лікуванні депресії.
У майбутньому, можливо, вдасться таким чином діагностувати схильність до
депресії, отримавши перший "МРТ-маркер" цього захворювання.
Нагадаємо, дослідники Абердинського університету в Шотландії повідомили, що
здійснили прорив у розумінні механізму спірного для декого методу лікування
депресій.