Учені вважають, що люди не вплинули на вимирання мамонтів

Мамонти на території Берингії - північно-східного Сибіру, Чукотки та Аляски, вимерли 11 500 років тому через різке похолодання на півночі і заміни степів на болота і тайгу на півдні регіону.

Стародавні люди-мисливці мало вплинули на процес зникнення цих тварин, заявляють російські та американські палеонтологи в статті, опублікованій у журналі Nature Communications.

"Старовинні люди не чинили істотного впливу на мамонтові популяції Сибіру і Аляски, а головним фактором вимирання мамонтів все-таки були природні процеси", - сказав один із авторів роботи, російський палеонтолог Ярослав Кузьмін з Інституту геології та мінералогії імені Соболєва Сибірського відділення РАН.

На сьогоднішній день не існує спільної думки про причини вимирання мегафауни Льодовикового періоду. Частина вчених вважає, що мамонти, шерстисті носороги вимерли виключно через зміну клімату, тоді як інші палеонтологи дотримуються гіпотези рівного "внеску" людини і клімату в зникнення гігантських тварин в Азії та Америці.

Глен Макдональд (Glen Macdonald) з університету штату Каліфорнія в Лос-Анджелесі (США) і його колеги, в тому числі і російські палеонтологи Ярослав Кузьмін та Любов Орлова з Інституту геології і мінералогії імені Соболєва Сибірського відділення РАН, простежили за скороченням ареалу проживання мамонтів на території Берингії за останні 50 тис. років.

Для цього автори статті вирахували вік близько 1,3 тисячі залишків мамонтів, знайдених на території північно-східного Сибіру, ​​Чукотки і Аляски, і проаналізували рослинні рештки та хімічний склад приблизно тисячі скам'янілих зразків ґрунту в тих регіонах, де колись мешкали стародавні гіганти.

За розрахунками дослідників, мамонти були широко поширені на території Берингії в пізньому плейстоцені, приблизно 45-30 тисяч років тому. Про це говорять три сотні скам'янілих решток, виявлених у різних точках на мапі Азії та Північної Америки.

Аналіз зразків ґрунту вказав на те, що приблизно 30 тис. років тому сталося похолодання клімату і типова їжа мамонтів - чагарники і трав'янисті рослини - була замінена на рослинність торф'яних боліт в північних районах Берингії.

Як вважають палеонтологи, це стало причиною значного скорочення популяції шерстистих родичів слона на території й Азії, і Північної Америки. Ареал проживання сибірських та американських мамонтів змістився на південь, у більш сприятливі для проживання райони.

В останньому періоді їх існування - від 20 до 10 тис. років тому - мамонти пережили короткий популяційний "бум", за яким слідувало швидке скорочення ареалу проживання на півдні Сибіру та Америки, де степи і трав'янисті рівнини стали заростати тайгою або перетворюватися на болота.

Приблизно 13 тис. років тому на півночі Азії та Аляски почалося різке похолодання, яке "добило" залишки популяцій мамонтів, які втекли на північ від потепління в південних регіонах. Як стверджують дослідники, ізольовані групи мамонтів зберігалися на арктичних островах до 2 тисячоліття до нашої ери, поступово зменшуючись і зникаючи.

За розрахунками вчених, поява людей у ​​цій частині Азії в цей період зіграла лише мінімальну роль у зникненні мамонтів - ключове значення у цьому процесі мав клімат та зникнення степів, здатних задовольняти апетити гігантських травоїдних.

"Бігає слон набагато швидше від людини, і в умовах відкритих просторів африканської савани у людей, якщо вони озброєні списами, а не нарізною вогнепальною зброєю, немає ніяких шансів здобути хоча б одну тварину зі стада. Я не заздрю ​​тому невдалому теоретику археології, який би зважився на подібний експеримент ", - стверджує Кузьмін.

Нагадаємо, у 2010 році в селі Оболоння Коропського району Чернігівської області під час копання ями для буріння свердловини на глибині 1,5 метра були знайдені кістки і бивень мамонта часів палеоліту.