Виявили нову індоєвропейську мову

Лінгвісти встановили, що поширена на півночі Пакистану мова бурушаскі, що вважалася ізольованою, має індоєвропейське походження і близька до мови стародавньої Фрігії.

Роботі присвячений останній випуск журналу The Journal of Indo-European Studies, її короткий опис наводиться на сайті Університету Маккуорі.

Дослідження очолив професор Ілля Чашуле (Ilija Casule) із сіднейського університету Маккуорі, який займався проблемою мови впродовж останніх двадцяти років.

Незважаючи на інтенсивні дослідження, достовірно встановити походження бурушаскі до цього часу не вдавалося. Існує гіпотеза, що пов'язує мову із гіпотетичною сино-кавказькою макросім'єю, що об'єднує деякі інші ізольовані мови, яка, однак, не є загальновизнаною. За іншою версією, бурушаскі пов'язана із єнісейськими мовами, єдиний представник яких - кетська мова, яка збереглася до наших днів.

Австралійський дослідник аргументує, що лексико-граматичний аналіз мови говорить на користь її індоєвропейського походження. За його словами, предки носіїв прийшли на північ Пакистану із давньої Фрігії, і найбільш близьким родичем бурушаскі є фрігійська мова, яка входить до палеобалканської групи. Побічно цю гіпотезу підтверджують і перекази буришів, які вважають себе нащадками Олександра Македонського.

У прес-релізі університету стверджується, що із аргументами Чашуле на користь індоєвропейського походження бурушаскі погодилася велика кількість відомих лінгвістів (на момент написання замітки випуск журналу із обговоренням теорії не був доступний на сайті).

Зараз індоєвропейська сім'я мов є найпоширенішою в світі. Мовами цієї групи говорять 2,5 мільярда осіб. Гіпотетична праіндоєвропейська мова, розділена на всі мовні сім'ї, досить добре вивчена лінгвістами. Згідно із гіпотезою, що зв'язує археологічні та лінгвістичні дані, носії індоєвропейських мов розселилися по світу із причорноморських степів. У генетичному плані нащадкам протоіндоєвропейців зіставляють високу частоту гаплогрупи R1a1.