Фото: АР
Надмасивні зірки виникають в результаті зіткнення світил
Гігантські зірки вагою в сотні сонячних мас в туманності Тарантула в Великій Магеллановій Хмарі виникли в результаті злиття декількох світил відносно невеликих розмірів, що пояснює відсутність подібних зірок в інших регіонах осяжного Всесвіту.
Група астрономів під керівництвом
Самбарана Банерджі (Sambaran Banerjee) з Інституту астрономії імені Аргеландер
в Бонні (Німеччина) намагалася прояснити історію походження скупчення R136 в
Туманності Тарантула, промоделювавши процес формування цієї частини туманності.
Автори
статті вивчили властивості й поточне положення зірок в туманності Тарантула й в
скупченні R136 і використовували отримані дані для створення комп'ютерної
моделі, що імітувала народження скупчення з 170 000 зірок. Усі
зірки в цих віртуальних "зоряних яслах" були відносно невеликих
розмірів - їх вага не перевищувала 150 сонячних мас, що до 2010 року вважалося
класичною межею маси світила.
"Враховуючи
всі складові, наша модель скупчення R136 є найскладнішою й найбільш обчислювально
ємною симуляцією взаємодії N тіл, яку коли-небудь вивчала наука", - пишуть
вчені.
Астрофізики
простежили за рухом і взаємодією зірок в скупченні протягом наступних 3,5
мільйона років і підвели підсумки експерименту.
"Коли
ми завершили наші розрахунки, стало відразу зрозуміло, що
зірки-суперважкоатлети не є загадкою. Уявіть собі дві відносно великих зірки,
які обертаються один навколо одного. Одна з них виривається з гравітаційних
"обіймів" іншого світила в результаті взаємодії з сусідніми зірками.
Якщо їх
початкові орбіти були досить витягнутими, то в цей момент світила зіткнутися
один з одним і утворити одну велику зірку-суперважковика ", - пояснив
Самбаран.
Як
вважають вчені, результати моделювання дозволяють припускати, що класична межа
маси "одиночних" зірок все ж існує. Такі
надмасивні світила, як R136a1, є цікавими виключеннями з правил, які можна
пояснити в межах загальноприйнятих уявлень про зореутворення, зазначають
астрофізики.
Нагадаємо,
раніше Європейський телескоп сфотографував космічний кокон, який є колискою для
величезної кількості молодих зірок.