Фото: АР
Гіпотезу вчених може підтвердити або спростувати К’юріосіті
Поклади глини із значним вмістом молекул води, виявлені на Марсі зондом MRO, могли виникнути в результаті виливу потоків лави на поверхню червоної планети, а не на дні морів і річок.
Вчені звикли вважати,
що на поверхні Марса в Ноєву епоху ((3,8-3,5 мільярда років тому) існували
океани і річки з рідкої води. Зонд MRO (Mars Reconnaissance Orbiter) виявив у
другій половині 2000-х років багато відкладень глини , всередині якої заховані
молекули води. Це відкриття вважали свідченням на користь існування води на давньому
Марсі.
Група планетологів
під керівництвом Алана Меньє (Alain Meunier) з університету міста Пуатьє
(Франція) довела, що такі глини можуть виникнути і без участі вод марсіанських
річок і океанів, виявивши на Землі аналог марсіанських порід у вкрай
несподіваному місці.
Меньє і його колеги
вивчали зразки глини, витягнуті в різних куточках земної кулі, порівнюючи їх з
властивостями марсіанських порід. Під час цього процесу астрогеологи натрапили
на фрагмент матерії, витягнутий з атола Муруроа в Тихому океані.
За їхніми словами,
хімічний склад і фізичні властивості глини з полінезійського острова практично
не відрізнялися від аналогічних характеристик марсіанських порід. Це дозволяє
припустити, що глини на Марсі виникли приблизно за тим же сценарієм, що і відкладення
з атола Муруроа.
Тут виникає парадокс
- глина на атолі Муруроа виникла не в результаті дії водних потоків, а в ході
вулканічних процесів.
Як пояснюють вчені,
розплавлені породи під цим островом насичені водою, вуглекислим газом і іншими
летючими речовинами. При застиганні потоків лави, які вирвалися у верхні шари
земної кори, вода та інші легкі речовини покидають її і вступають в серію
складних хімічних реакцій.
У результаті цього
порожнечі між шарами застиглої магми були заповнені киплячим
"брудом", який перетворився в особливий вид глини, багатої на залізо
і магній, і включає в себе частинки магматичних порід. За словами вчених, деякі
марсіанські метеорити, зокрема метеорит Лафайєтт, містять в собі саме такі
глини.
Меньє і його колеги
відзначають, що на Марсі присутні необхідні "інгредієнти" для формування
таких глин - численні виливи базальтових лав, багатих на молекули води. Зокрема
такі вулканічні породи присутні в долині Марінера - гігантській системі
каньйонів на екваторі червоної планети.
Тим не менш, не
можна виключати, що марсіанські глини виникли "звичайним" шляхом, в
результаті ерозії ґрунту та твердих порід потоками води. Як відзначають
дослідники, їх теорія може бути перевірена на практиці - в кратері Гейл, одній із
основних цілей марсохода К’юріосіті, присутні значні поклади глини.
Якщо прилади К’юріосіті підтвердять теорію
Меньє і його колег, то в такому разі не можна буде виключати, що на Марсі
ніколи не існувало скільки-небудь значних обсягів рідкої води, підсумовують
автори статті.
Нагадаємо, що
минулого тижня марсохід К’юріосіті вивчив склад атмосфери Червоної планети. Щоб
з'ясувати, з яких газів складається марсіанське "повітря" і в якій
пропорції вони перемішані, робот "вдихнув" - і зразок атмосфери
відправився в спеціальний прилад Sam (аналізатор марсіанських зразків).