Вчені встановили причину повільного відновлення флори та фауни після пермського вимирання

Причиною вкрай повільного відновлення флори і фауни в перші п'ять мільйонів років з моменту початку тріасового періоду стала смертельно висока температура - від 50 до 60 градусів Цельсія на суші та 40 градусів в океані.

Про це заявила група палеонтологів з університету Лідса (Великобританія) під керівництвом Ядун Суня.

Зазначимо, що в історії життя на планеті виділяють п'ять найбільших масових вимирань видів.

Найбільш значним із них вважається пермське вимирання, яке ознаменувалося зникненням більше 95% всіх живих видів. За сучасними уявленнями, на відновлення життя в морях і на суші пішло від 5 до 30 мільйонів років.

Вчених зацікавили причини такого повільного відновлення видового різноманіття.

Сунь та його колеги спробували відновити клімат древньої Землі в ту епоху, проаналізувавши хімічний та ізотопний склад 15 тис. зубів конодонтів (Conodonta) - примітивних вугреподібних істот, що жили у всіх морях пермського та тріасового періоду.

За словами дослідників, мінералізовані тканини зубів переважно складаються з кальцію, фосфору та кисню, атоми яких представники морської фауни витягують з води, яка їх оточує. Частки деяких ізотопів цих елементів у зубах, зокрема легкого кисню-16 і важкого кисню-18, залежать від температури води, в якій ріс древній мешканець моря. Така закономірність дозволяє визначити умови в водах давно зниклих морів і океанів за ізотопним складом скам'янілостей.

Обчисливши середню температуру двох верхніх шарів води для екваторіальних і тропічних частин океанів Тетіс та Панталасса, в яких мешкали конодонти, вчені були здивовані. Отримані дані свідчили, що середня температура вод на екваторі і в тропіках в кінці Пермського - початку тріасового періоду перевищувала 40 градусів. Такі значення не тільки на 10-15 градусів вищі, ніж сучасні температури Світового океану, але й дуже близькі до смертельно небезпечних значень для морської флори та фауни.

Утім, як з'ясували вчені, континентальний клімат був ще гірший - в екваторіальних і тропічних широтах зберігалася спека в 50-60 градусів Цельсія. Подібні умови зберігалися протягом наступних після пермського періоду п'яти мільйонів років. Після чого температура знизилася до нормальних значень.

Автори статті припускають, що причиною і спусковим механізмом цієї спеки була зупинка кругообігу СО2 в природі, що виникла після виливів магми на території сучасного Східного Сибіру. Підвищення частки СО2 в атмосфері призвело до вимирання багатьох видів рослинності, що різко зменшило здатність біосфери до фіксації вуглекислоти в рослинних залишках. В результаті цього концентрація СО2 в атмосфері швидко зростала, що й спровокувало зростання екваторіальних температур до рекордних 60 градусів.

"Ніхто і не міг говорити про те, що клімат в минулому міг бути настільки спекотним. Ми сподіваємося, що сучасне глобальне потепління не досягне цього рекорду, однак якщо це все ж станеться, на відновлення клімату піде кілька мільйонів років", - підсумовує один з авторів дослідження Пол Уїгнолл.

Раніше вчені заявляли, що тріасового-юрське вимирання міг спровокувати викид сірководню. Сліди сірчаних бактерій в осадових породах на межі між тріасовим та юрським періодами підтвердили, що насичення вод світового океану сірководнем було однією з причин масового вимирання 201,6 млн років тому.