Глина в глибоких кратерах може приховувати сліди життя на Марсі

Глибокі кратери на поверхні Марса містять у собі сліди глин, які формуються тільки в присутності ґрунтових вод. Це говорить про те, що на Червоній планеті могла існувати рідка вода, а отже, і життя, навіть після випаровування її океанів.

Про це йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature Geoscience.

Вважається, що на поверхні Марса в глибокій старовині, в Ноєву епоху (3,8-3,5 мільярда років тому), існували океани і річки з рідкої води. Маса і розміри Червоної планети занадто малі для утримання великої і щільної атмосфери, в результаті чого вода поступово зникла.

Зонд MRO (Mars Reconnaissance Orbiter) виявив у другій половині 2000-х років безліч відкладень глини, усередині якої заховані молекули води. Це відкриття вважають  свідченням на користь існування води на стародавньому Марсі.

Група астрогеологів під керівництвом Джозефа Міхалські з Інституту планетології в Тусоні (Арізона) виявила свідчення на користь існування води на Марсі після зникнення поверхневих вод, вивчивши властивості відкладень глини в деяких кратерах на поверхні Червоної планети.

Ще в 2010 році Міхалські і його колеги знайшли перші свідчення на користь існування підземних запасів вод та можливого існування життя на стародавньому Марсі, проаналізувавши дані по хімічному складу марсіанських порід, одержані зондом MRO.

У новій роботі автори статті звернули увагу на відкладення глини, присутні на дні глибокого кратера Маклафлін в марсіанських "тропіках" в північній півкулі Марса.

Астрогеологи помітили, що ці глини, судячи з даних MRO, містили в собі сліди солей заліза і магнію. Подібні речовини не можуть сформуватися без участі молекул води, що говорить про "водне" походження глин в кратері.

Група Міхалські припустила, що марсіанські глини могли виникнути завдяки наявності великих запасів ґрунтових вод в приповерхневих та глибинних шарах ґрунту Червоної планети.

Вони перевірили цю гіпотезу за допомогою кліматичної моделі, яка описувала стан ґрунту Марса в різні геологічні ери - під час відносно вологої і теплої Ноєвої епохи, і

холодних і сухих Гесперійській і Амазонійській епохах.

Автори статті дійшли висновку, що рідка вода могла існувати на Марсі при деяких умовах на глибині в 2-5 кілометрів дуже довго, протягом кількох мільярдів років, до охолодження надр планети.

На думку Міхалські і його колег, умови в марсіанському ґрунті були досить сприятливими з точки зору кислотності, температури і насиченості мікроелементами для розвитку бактерій.

Керуючись цією ідеєю, вчені пропонують відправити наступний марсохід в один з глибинних кратерів, де удар астероїда міг оголити ті частини ґрунту, в яких колись існувало життя. До прикладу, глибина кратера Маклафліна - 2 кілометри - дає змогу з комфортом вивчити сліди життя і води, які можуть ховатися у відкладеннях глини на його дні.