Геологи оголосили про знахідку ймовірних фрагментів Тунгуського метеорита

Група геологів з України, Німеччини та США проаналізувала мінеральний склад мікроскопічних каменів, знайдених в районі Підкам'яної Тунгуски, і дійшла висновку про те, що вони є частиною метеорита, який викликав знаменитий вибух.

За даними дослідження, опублікованого в журналі Planetary and Space Science, про яке також пише Nature News, мікроскопічні (менше міліметра в діаметрі, - ред.) зразки були виявлені одним з авторів роботи, Миколою Ковалихом, ще у 1978 році.

Результати першого аналізу показали наявність у фрагментах лонсдейліту - форми вуглецю, що утворюється в умовах високого тиску, часто пов'язаної з падінням позаземних тел. Автори публікації 80-тих років дійшли до висновку про те, що зразки є земними тілами, модифікованими вибуховою хвилею.

У новому дослідженні вчені використовували безліч методів, у тому числі сканувальну і просвічувальну електронну мікроскопію. У прожилках вуглецевого матеріалу вдалося виявити мінерали, які характерні саме для залізних метеоритів: троїлит, таєніт та шейберсіт. За словами авторів, "зразки містять майже повний набір мінералів, характерних для алмазовмісних метеоритів".

Тим часом, Філ Бленд, співробітник австралійського Університету Кертін та експерт з метеоритів, у розмові з Nature наводить два аргументи, що ставлять під питання зв'язок зразків із Тунгуським вибухом. За словами вченого, по-перше, у них підозріло низька концентрація іридію (у небесних тілах вона зазвичай набагато вища - зазначив учений). По-друге, зазначає Бленд, торф, де були знайдені зразки, не був датований 1908 роком, а значить знайдені камені могли потрапити на Землю раніше чи пізніше знаменитого вибуху.

***

30 червня 1908 року у земній атмосфері вибухнув загадковий об'єкт, пізніше названий Тунгуським метеоритом. Тунгуський метеорит викликав вибухову хвилю, якою в радіусі близько 40 км був повалений ліс, знищені звірі, постраждали люди. Через потужний світловий спалах Тунгуського вибуху і потік розжарених газів виникла лісова пожежа, що довершила спустошення району. На величезному просторі, обмеженому зі сходу Єнісеєм, з півдня - лінією Ташкент - Ставрополь - Севастополь - північ Італії - Бордо, із заходу - атлантичним узбережжям Європи, розгорнулися небувалі за масштабом і абсолютно незвичайні світлові явища, що увійшли в історію під назвою "світлих ночей літа 1908 року".

Хмари, що утворилися на висоті близько 80 км, інтенсивно відбивали сонячні промені, тим самим створюючи ефект світлих ночей навіть там, де їх раніше не спостерігали. На всій цій гігантській території увечері 30 червня практично не настала ніч: весь небосхил світився. Це явище тривало кілька ночей.

До теперішнього часу загальноприйнятої гіпотези, що пояснює всі сутнісні особливості явища, так і не було запропоновано.