Фото: АР
Відновлюючись від руйнувань, полімер збільшує свою міцність
Хіміки зі США створили новий вид полімерів, які можуть самостійно відновлюватися при руйнуванні і зносі, пише Nature Chemistry.
Крім того, зазначають
дослідники з університету Дьюка в Даремі, в процесі регенерації полімер навіть
збільшує свою міцність, що в майбутньому дозволить створити на його основі
"вічне" масло для автомобілів і над стійкі компоненти машин та
інших приладів.
"Нам вдалося показати, що руйнівні сили можна направити і в інше русло,
змушуючи їх відновлювати матеріал. Так, якщо наш полімер буде схожий за
консистенцією на "жуйку
для рук", то він перетвориться на пластмасу, аналогічну до матеріалу в м'яких ковпачках ручок. Якщо
ж він буде рідким, то після руйнування він стане схожим на желе", -розповів голова дослідження Стів Крейг.
Учені проводили експерименти з полімерами з класу дибромциклопропанів (DBC), окремі частини яких включають
вуглеводневе
кільце з трьох "ланок" і два атоми брому. Як з'ясувалося, в цілому
звичайні полімери набувають незвичайних
властивостей
у поєднанні з полібутадієном.
Так, при нагріванні або механічному впливі кільця у мономерах DBC починають руйнуватися,
утворюючи вільні радикали. Ці "хвости" завдяки присутності брому
легко приєднуються до одного з двох атомів вуглецю в центрі "ланок"
полібутадієну.
Учені перевірили своє дітище на міцність,
опромінюючи невелику
кількість рідкого полімеру за допомогою ультразвуку. Як і очікували хіміки,
суміш з DBC і полібутадієну не тільки не зруйнувалася, а стала міцнішою, перетворившись на гель.
Потім учені помістили "желе" у шприц для
видавлювання пластику
і вичавили його у
форму, в результаті чого гель затвердів і став твердою масою. Як вважають
хіміки, цю технологію можна буде використовувати для виробництва "вічних
масел" і деталей для техніки, коли їм вдасться вирішити проблему низької
швидкості "самовідновлення"
полімеру.
Зазначимо, що в листопаді минулого року в США фізики розробили надгнучкий матеріал, який здатний самостійно заліковувати подряпини і порізи, а також може
розпізнавати торкання. Вчені припускають, що матеріал можна буде
використовувати як основу для синтетичної шкіри.