Група вчених із Мексики та США з'ясувала, що зростання температури на планеті пов'язане з низкою подій в історії ХХ століття.
Під час дослідження вчені виявили зв'язок парникового ефекту зі світовими війнами, Великою депресією, а також виявили позитивний ефект Монреальського протоколу, який був підписаний зовсім не заради боротьби із глобальним потеплінням.
Монреальський протокол, по суті, є рішенням відмовитися від виробництва речовин, відповідальних за утворення озонової діри, зокрема, фреонів.
Аргументи, якими керувалися під час ухвалення Монреальського протоколу, були не пов'язані зі зміною клімату. З руйнуванням озону було запропоновано боротися тому, що озон затримує ультрафіолетове випромінювання. Монреальський (на відміну від Кіотського) протокол змогли реалізувати на практиці і концентрація озону стала повільно збільшуватися.
Вчені наголосили, що вони зробили упор на аналіз реальних статистичних даних, а не на моделювання атмосфери. Повноцінне дослідження зв'язків між вуглекислим газом, озоном, температурою та іншими факторами утруднене складністю таких взаємодій.
Так, зростання концентрації CO2 веде до розігріву тропосфери і водночас викликає падіння середньої температури у розташованій вище стратосфері. Це, у свою чергу, підвищує концентрацію озону, який теж є парниковим газом.
Глобальна циркуляція повітряних мас призводить до виникнення над Антарктидою локального мінімуму концентрації озону, тому моделі повинні враховувати ще й повітряні потоки у всій товщі атмосфери.
Зазначимо, що нещодавно вчені отримали докази затягування діри в озоновому шарі. Про це свідчать спостереження з супутників Aura та Suomi NPP.