Багато хто навіть не знає про величезний прогрес, що відбувся у більшості країн за останні десятиліття. Можливо, ЗМІ про це мало повідомляли. Наведені п’ять фактів допоможуть кожному оновити світогляд, пише Ганс Рослінг, професор Каролінського інституту у Стокгольмі, у матеріалі для ВВС.
.
1. Стрімкий приріст населення вже закінчується
Це не дуже відома історія, але демографічні сили, що впродовж XX століття зумовлювали всесвітній приріст населення, поступово і безповоротно змінилися. П’ятдесят років тому середній світовий коефіцієнт народжуваності (кількість дітей, народжених однією жінкою) становив п’ять. З того часу він зменшився до 2,5 – що не має прецедентів в людській історії – і продовжує зменшуватись. Причина – потужне поєднання освіти серед жінок, доступу до контрацептивів і абортів, а також зменшення дитячої смертності.
З цієї демографічної тенденції випливають дивовижні наслідки. За останнє десятиліття загальна кількість дітей віком від 0 до 14 років у світі стабілізувалася біля двохмільярдної позначки, і експерти ООН передбачають, що такою вона й лишиться на все століття. Абсолютно вірно: у світі ніколи не буде більше дітей, ніж сьогодні! Ми з вами живемо у Пік дитинства! Загальна кількість населення продовжить збільшуватись, поки "пікове покоління" ростиме і старітиме. Скоріше за все, до населення світу додасться ще 4-5 мільярдів нових дорослих – але у другій половині цього століття стрімкому приростові населення світу прийде кінець.
2. Більше нема "розвинених країн" і "країн, що розвиваються"
П’ятдесят років тому наш світ був розділений надвоє. Було два типи країн, – "розвинені" і "ті, що розвиваються", – які різнилися практично в усьому. Перші були багаті, а другі – бідні. У перших були маленькі сім’ї, а в других – великі. В перших люди жили довго, у других – мало. Перші мали політичну вагу, другі вважалися політично слабкими. І навряд чи хтось був у проміжному положенні.
Нині ж відбулося так багато змін (особливо за останнє десятиліття), що всі спроби розділити країни на лише дві групи виявляються марними. Багато з тих країн, що колись "розвивалися", сягнули значно вперед, тож тепер ми маємо безперервний континуум. Країни займають на прямій соціально-економічного розвитку найрізноманітніше положення, від найбільш "здорових і заможних", як-от Норвегія й Сінгапур, до найбідніших, зруйнованих громадянською війною, таких як Демократична Республіка Конго чи Сомалі. Причому більшість населення світу перебуває десь посередині. Бразилія, Мексика, Китай, Туреччина, Таїланд та їм подібні країни за більшостю критеріїв перебувають ближче до лідерів, аніж до відстаючих. Половина світової економіки – і більша частина економічного зростання – зараз локалізована поза межами Західної Європи та Північної Америки.
3. Люди стали набагато здоровішими
П’ятдесят років тому середня тривалість життя у світі складала 60 років. Сьогодні – 70.
Більше того, у 1960-ті роки цей показник – 60 років – приховував за собою величезний розрив між довгим життям у забезпечених країнах і дуже коротким – у бідних. Сьогодні ж цифра "70" в рівній мірі стосується більшості народів.
Більшість країн швидше підтягнулися до лідерів у сфері здоров’я, аніж у сфері матеріального добробуту. Наприклад, у сьогоднішньому В’єтнамі показники здоров’я перебувають на рівні США у 1980 р., але прибуток на душу населення відповідає американському за 1880 р.! Подовження життя пояснюється основним чином різким зменшенням дитячої смертності. На жаль, з 135 мільйонів дітей, що народжуються щороку, 7 мільйонів і зараз не доживають до свого п’ятого дня народження. Але у 1960 р. кожна п’ята дитина вмирала у віці до п’яти років, тоді як зараз – одна з двадцяти, і цей показник постійно зменшується.
Багато хто вірить у міф, нібито рятуючи бідних дітей від смерті, медики сприяють швидкому зросту населення. Але, як це не парадоксально, все навпаки. Чому? Тому що люди задумуються про планування сім’ї лише тоді, коли дитяча смертність достатньо невелика. Інакше ж жінки продовжують народжувати. Сьогодні найбільший приріст населення спостерігається у найбідніших країнах, часто у післявоєнному стані, таких як Афганістан і ДРК. Зменшуючи смертність, ми посилюємо бажання планувати склад сім’ї.
4. Дівчатка отримують кращу освіту
Напевно, найсуттєвіша зміна для дівчаток і молодих жінок – те, що зараз вони більш освічені. В середньому по світу, чоловіки віком 25-34 роки провели у навчальних закладах вісім років – тоді як жінки того ж віку відстають лише на крок і мають за плечима сім років освіти. Більше того, в деяких небагатих країнах, наприклад, у Бангладеш, кількість дівчаток і хлопчиків, що відвідують початкову і середню школу, абсолютно однакова. З 60 мільйонів дітей у світі, які все ще не відвідують навіть початкової школи, майже всіх зупиняє крайня бідність – їхнім сім’ям потрібно, щоб вони працювали. З усіх дівчаток, що не ходять до школи, лише 10% зупинені суспільним табу.
Краща освіта для дівчаток – це лише перший крок на довгому шляху встановлення гендерної рівності. На жаль, з покращенням освіти змінюється й характер нерівності. Замість нестачі освіти, найбільшими виявами гендерної несправедливості стають насильство щодо молодих жінок й обмеження їх права вибору щодо планування власного життя.
5. Кінець крайньої бідності вже видніється на горизонті
Що таке "крайня бідність"? Економісти визначають її, як прибуток, менший ніж $1,25 на день. Проте на практиці це означає, що сьогодні родина не впевнена, чи матиме вона харчі на завтра. Діти змушені працювати замість навчання. Діти помирають від хвороб, яким легко було б запобігти, наприклад, від пневмонії, діареї, малярії. Жінки ж не контролюють народжуваність і зазвичай мають шість дітей і більше.
Проте, за даними Світового банку, кількість людей у крайній бідності зменшилась від двох мільярдів у 1980 р. до одного з невеличким "хвостиком" сьогодні. Хоча багато мешканців Землі все ще мають дуже низький прибуток, шість із семи мільярдів вирвались з крайньої бідності, що є дуже визначною зміною. В таких сім’ях менше дітей, переважна більшість яких виживає, отримує достатньо їжі і ходить до школи. Нарешті, вперше в історії, є прогнози, згідно з якими останній мільярд також зможе визволитися з крайньої бідності протягом кількох наступних десятиліть. Це станеться переважно завдяки їхній сумлінній праці – але тільки в тому разі, якщо їх уряд і весь світ надасть їм цілеспрямовану підтримку, необхідну для здоров’я, освіти та підвищення продуктивності.
Джерело: ВВС Україна